Логин:
Пароль:
Забыли пароль?

Логин:
Пароль:
Email:

Розподіл ролей в сім'ї як фактор тривалого шлюбу

Вид работы: Рефераты 131129826754.zip, 125.25 КБ
Категория: Психология
Дата добавления: 22 Июля 2011


2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ "УКРАЇНА"
ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ
КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇДИПЛОМНА РОБОТА
Розподіл ролей в сім’ї як фактор тривалого шлюбу
Студента спеціальності 7.040101 "Психологія"
освітньо-кваліфікаційний рівень "Спеціаліст"
Соклінської Ольги Миколаївни
Науковий керівник: ад’юнкт-професор психології
Голєв С.В.
Допущена до захисту ДЕК протокол
№ 5 від " 12 " травня 2009 р.
Завідувач кафедри "Психологія"
Студент Соклінська О.М.
Робота захищена _______червня 2009 р.
з оцінкою "_______________"
Херсон 2009
Зміст

Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади соціального домінування та ролевої структури сім’ї
1.1 Загальні відомості шлюбу
1.2 Динаміка ролевої структури сім’ї в історії
1.3 Мотиви визнання чоловічого/жіночого верховенства
Розділ 2. Характеристика методик для діагностики сімейних відносин
2.1 Методи вивчення особливостей спілкування, взаємин та індивідуальності подружжя
2.2 Методи дослідження індивідуальності подружжя
2.3 Методи вивчення етично-психологічних та дитячо-батьківських стосунків
2.4 Методи терапії у вирішенні сімейних проблем
Розділ 3. Дослідження характеру верховенства та розподілу ролей в сім’ї
3.1 Аналіз отриманих даних по методиці "ДМВ" Т. Лірі
3.2 Аналіз отриманих даних по методиці "Розподіл ролей в сім’ї"
3.3 Обговорення результатів по методикам
Висновки та рекомендації
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ

Актуальність. У психології традиційно значна частина досліджень присвячена вивченню сім'ї і внутрішньо подружніх стосунків. Суміжні дисципліни (родинне право, соціологія і демографія) також виявляють цікавість до негативних явищ в розвитку інституту сім'ї, тому їх досягнення і результати активно використовуються психологією для створення і вдосконалення моделей сучасної сім'ї.
Також вочевидь, що більшість авторів, окрім значущості інших чинників, мають на увазі або відкрито визнають велику роль особових, соціально обумовлених характеристик подружжя в оцінці якості їх шлюбу і загального здоров'я сім'ї. Тому дослідження останніх років продовжують розкривати особливості ціннісних орієнтацій і уявлень про сім'ю і шлюб у людей тих, що як створили свою сім'ю, так і підготовлюваних до цього (Торохтій В.С., 1966; Ейдеміллер Е.Г., Юстіцкис Ст, 1999; Дружінін В.Н., 2000; Моськвічева н. л., 2000; Гурова Р.Г., 2000 і ін).
Дослідження ж установок (аттитюдів) подружжя зафіксовані, переважно, в роботах психотерапевтів різних напрямів (В. Сатір, А. Елліс, М. Боуен, Е.Г. Ейдеміллер, В. Юстіцкис і ін). Проте, хоча аттитюд вивчався досить широко (В.Н. Мясищев, А.Н. Леонтьев, П.Н. Шихирев, І.Р. Сушков, В.А. Отрут, А.Г. Асмолов і ін), до цього дня робляться спроби задати йому чіткіші кордони, виявити реальні умови і чинники, що визначають силу і можливості його впливу на реальну поведінку.
Все це, а також ряд розбіжностей відносно критеріїв успішності - неуспішності шлюбу, дозволяє нам зробити висновок про те, що сучасна картина процесів, що відбуваються в сім'ї, і подружжя, що впливає на задоволеність, шлюбом, потребує пильнішого розгляду. Тому будь-яке дослідження (у тому числі, і наше), що стосується інституту сім'ї і шлюбу, є актуальним, оскільки отримані знання можуть збагачувати як фундаментальні теоретичні представлення ученого, так і методологічний інструментарій практикуючого фахівця, що займається питаннями оптимізації стосунків в сім'ї.
Особливий сплеск активності у вивченні сім'ї і шлюбу доводиться на період до середини 90-х років XX століття. Характерний інтерес до проблеми схожості - відмінності подружжя в плані особових характеристик, а також рольових і ціннісних орієнтацій (А.Н. Волкова, А.К. Дмітренко, Т.В. Галкина, Д.В. Ольшанський, А.П. Ощепкова, Б.М. Півнів, К. Вітек, Д. Майерс і ін), тобто вивчалися чинники подружньої сумісності і їх вплив на стабільність шлюбу. Великий блок робіт присвячений проблемі орієнтацій подружжя у сфері родинних ролей (Н.Н. Обозів, Н.Ф. Федотова, В.В. Матіна, Е.В. Антонюк і ін). На необхідність обліку в дослідженнях змін, що відбуваються в сім'ї на різних стадіях її життя, вказують Ю.Е. Алешина, А.Н. Волкова, Т.М. Мішина, Т.А. Гурко і ін.
Всі ці дослідження об'єднані загальною метою: вивчити чинники, що впливають на подружню задоволеність шлюбом, значення якої і дозволяє судити про те, що краще для подружжя і на якій стадії розвитку сім'ї - традиційність або егалітарність рольової структури, висока домінантність або низька і так далі
У роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників накопичений великий досвід вивчення сім'ї і такі її особливості як рольова і поло рольова структура. Більшість авторів (Антонюк Е.В., Суслова Т.Р., Лекторськая Е.В., Алешина Ю.Е., Голод С.І., Най Р.І., Роллінгз Е.М., Хаас Л. і ін) погоджуються на думці, що спостерігається активний процес егалітаризації родинних стосунків. Інші ж автори (Москвічева Н.Л., Белінськая Е.І., Кулікова Е.П. і ін) свідчать про сьогоднішню популярність, хоча і ледве меншій, традиційній моделі сім'ї.
Об'єкт дослідження є верховенством в сім'ї. Як буде показано пізніше, це поняття тісно пов'язане з поняттями соціального домінування, лідерства рольової структури сім'ї і рольової для поло диференціації.
Предметом дослідження є характер верховенства в сім'ї в сучасних подружніх парах.
Протиріччя. Історія приписує чоловікові в сім'ї роль глави. Соціальна психологія розуміє під цим, як правило, патріархальну традиційну модель (яка не є оптимальної для всіх етапів розвитку сім'ї). Це дозволяє сформулювати проблему у вигляді питання: "А чи є патріархальний брак традиційним, де існує жорстка ролева поло диференціація і чи існує відмінність між матріархальними сім'ями і патріархальними сім'ями з питання чинників, що впливають на тривалість шлюбу?"
Мета дослідження: вивчити рольову структуру, виявити чинники, що впливають на неї, на характер верховенства в матріархальній і патріархальній сім'ях.
Гіпотези дослідження: Якщо в шлюбах, які укладені в 50-80х рр. домінувала чоловіча роль, то в сучасних сім'ях 21століття присутнє верховенство жіночої ролі.
Незалежна перемінна: термін шлюбу.
Залежна перемінна: домінування жіночого або чоловічого верховенства в сімейних стосунках.
Основні задачі:
1. Провести аналіз літератури по темі рольової структури сім'ї і соціального домінування.
2. Проаналізувати погляди на шлюб та сім'ю.
3. Розкрити психологічні особливості верховенства в шлюбі.
4. Висунути і обґрунтувати гіпотези.
5. Розробити програму емпіричного дослідження відповідно до висунутих гіпотез.
6. Привести кількісний аналіз емпіричних даних.
7. Інтерпретувати дані відносно висунутих гіпотез.
8. Узагальнити результати теоретичного і емпіричного дослідження, сформулювати основні висновки і практичні рекомендації.
Теоретичне значення: ознайомитися з загальними відомостями шлюбу, подружньою сумісністю, видами сімей за способом розподілу ролей та інше.
Практичне значення: дослідити проблему верховенства жіночої/чоловічої ролі в сім’ї.
Структура роботи:
Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаної літератури, та 10 додатків. Зміст викладений на 76 сторінках друкованого тексту, включає 10 таблиць. Список використаних джерел нараховує 64 робіт вітчизняних та зарубіжних авторів.
Перший розділ включає теоретичні засади соціального домінування та ролевої структури. В другому розглядаються методики діагностики сімейних відносин. Третій розділ присвячений психодіагностичному дослідженню характеру верховенства та розподілу ролей в сім’ї.
Для дослідження характеру верховенства чоловіка в сім'ї використовувалися методики:
Методика "Розподіл ролей в сім'ї" (Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубоская Л. М);
"Методика діагностики міжособистісних відносин" Т. Лірі;
анкетування.
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади соціального домінування та ролевої структури сім’ї

1.1 Загальні відомості шлюбу

Сім'я - мала соціальна група, заснована на шлюбі, кровній спорідненості або усиновленні і зв'язана спільністю побуту, стосунками взаємодопомоги і взаємною відповідальністю.
Форми сімей всілякі, їх типологізація залежить від предмету вивчення.
Виділяють наступні види соціально-аксиологічній спрямованості сім'ї:
суспільно-прогресивна (підтримка цінностей соціуму, єдність поглядів, хороші міжособові стосунки);
протиріччя (відсутність єдності поглядів, взаємовідношення на рівні боротьби одних тенденцій з іншими);
антигромадська (протиріччя ціннісних ідеалів ідеалам суспільства).
Сім'ю характеризують такі параметри, як дієздатність і активність. Дієздатність сім'ї може бути:
обмеженою (через психосоматичні, вікові особливості її члени не здатні самостійно заробляти кошту для існування і вписатися в систему соціальних стосунків - пенсіонери, інваліди);
тимчасово обмеженою (психосоматичні, вікові особливості лише тимчасово обмежують соціально-економічну самостійність);
необмеженою (члени сім'ї мають повний спектр можливостей вписатися в соціальний простір і адаптуватися до змінюючих умов, що не носять характеру соціального катаклізма);
Активність сім'ї характеризує орієнтацію на нарощування і актуалізацію її ресурсів, тобто міра самозабезпечення і самодопомоги. Виділяють три види активності:
власне активність (орієнтація на свої сили, висока мобільність, розвиток адаптаційних здібностей);
обмежена активність;
пасивність (орієнтація на утриманство, низька мобільність, нерозвиненість адаптаційних здібностей).
Існує також типологізація, в основу якої покладений феномен психологічного здоров'я сім'ї - інтегральний показник її функціонування, який відображає якісну сторону соціально-психологічних процесів сім'ї, показник соціальної активності її членів у внутрісімейних стосунках, в соціальному середовищі і професійній сфері, а також стани душевного психологічного благополуччя сім'ї, що забезпечує адекватну життєвим умовам регуляцію поведінки всіх її членів. Цей показник розділяє всі сім'ї на двох основних типів:
благополучні сім'ї. Їх проблеми, як правило, викликані як внутрішніми протиріччями, так і конфліктами, які пов'язані із змінюючими умовами життєдіяльності в соціумі, відповідно:
1) з надмірним прагненням захистити один одного, допомогти іншим членам сім'ї;
2) з тим, що власні уявлення про сім'ю не відповідають тим вимогам, які пред'являє до неї соціум на даному етапі розвитку;
неблагополучні сім'ї. Психологічні проблеми виникають із-за незадоволених потреб одного або декількох членів сім'ї під впливом надсильних внутрісімейних і загальносоціальних життєвих чинників. Одним з основних проявів неблагополуччя є дитячо-батьківські стосунки. У неблагополучних сім'ях у батьків частенько виявляються різні психогенні відхилення: проекція на дитяти власних небажаних якостей, жорстокість і емоційне відкидання, нерозвиненість батьківських відчуттів і так далі.
Неблагополучні сім'ї розділяють на конфліктних, кризисних і проблемних.
Конфліктні сім'ї. У взаєминах подружжя і дітей є сфери, в яких інтереси, потреби, наміри і бажання членів сім'ї наводить в зіткнення, породжує сильні і тривалі негативні емоційні стани. Шлюб може зберігатися тривалий час завдяки взаємним поступкам і компромісам, а також іншим чинникам.
Кризисні сім'ї. Протистояння інтересів і потреб членів сім'ї носить особливо різкий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родинного союзу. Члени сім'ї займають непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню один до одного, не погоджуючись ні на які поступки або компромісні рішення. Кризисні шлюби розпадаються або знаходяться на межі розпаду.
Проблемні сім’ї. Для них характерна поява особливо тяжких ситуацій, здатних привести до розпаду шлюбу. Наприклад, відсутність житла, важка і тривала хвороба одного з подружжя, відсутність коштів на утримання сім'ї, засудження за кримінальний злочин на тривалий термін і цілий ряд інших надзвичайних життєвих обставин.
Функція - це життєдіяльність сім'ї, пов'язана із задоволенням певних потреб її членів. Виконання сім'єю її функцій має значення не лише для членів сім'ї і родичів, але і для суспільства в цілому.
Функції сім'ї тісно пов'язані з розвитком її структурної організації. Особливості родинного устрою впливають на характер взаємин її членів один з одним і із зовнішнім оточенням.
Розділяють два основні аспекти родинного функціонування:
1) Актуальні функціональні обов'язки, сім'ї, що делегуються членами, її соціальним оточенням;
2) Поведінкові феномени і процеси, що виявляються в сім'ї.
Деякі автори виділяють специфічні і неспецифічні функції сім'ї (Харчев А.Р., Антонов А. І, Медков С.М., Навайтіс Р.). Специфічні функції сім'ї витікають з сутності сім'ї і відображають її особливості як соціального явища, тоді як неспецифічні функції - це ті, до виконання яких сім'ю змушують певні історичні обставини.
З часом відбувається зміни у функціях сім'ї: одні втрачаються, інші з'являються відповідно до нових соціальних умов.
Порушення функцій сім'ї - це такі особливості її життєдіяльності, які утрудняють або перешкоджають виконанню сім'єю її функцій. Ґрунтуючись на даному понятті, виділяють двох основних типів сімей: що нормально функціонують і дисфункціональні.
Нормально функціонуюча (гармонійна) сім'я - це сім'я, яка відповідально і диференційовано виконує всі свої функції, унаслідок чого задовольняється потреба в зростанні і змінах як сім'ї в цілому, так і кожного її члена.
Дісфункциональная сім'я - це сім'я, в якій виконання функцій порушене, через що в подружній, батьківській, матеріально-побутовій і інших сферах життєдіяльності не досягаються цілі членів сім'ї і суспільства в цілому. Це перешкоджає особовому зростанню і блокує потребу в самоактуалізації.
Структура сім'ї - це склад сім'ї і число її членів, а також сукупність їх взаємин. У поняття "Структура сім'ї" входять:
1) склад сім'ї;
2) системи різних рівнів (вся сім'ї в цілому, підсистема батьків, дитяча підсистема, індивідуальні підсистеми);
3) основні параметри (згуртованість, ієрархія, гнучкість, зовнішні і внутрішні кордони, ролева структура сім'ї);
4) характер структурних проблем (міжпоколінні коаліції, реверсія ієрархії, тип незбалансованості родинної структури).
Аналіз родинної структури дозволяє зрозуміти, як сім'я реалізує свої функції: хто здійснює керівництво і хто є виконавцем, як розподілені між близькими права і обов'язки. З точки зору структури можна виділити сім'ї, де керівництво зосереджене в руках однієї людини, і сім'ї, де явно виражена рівна участь всіх членів в управлінні.
Існує безліч різних варіантів складу, або структури, сім'ї:
"нуклеарна сім'я" складається з мужа, дружини і їх дітей;
"поповнена сім'я" - збільшений по своєму складу союзу - подружня пара і їх діти плюс батьки інших поколінь, наприклад бабусі, дідусі, дядьки, тітки, що живуть всі разом або в тісній близькості один від одного і складові структури сім'ї;
"змішана сім'я" є "перебудованою" сім'єю, що утворилися унаслідок шлюбу розведених людей. Змішана сім'я включає нерідних батьків і нерідних дітей, оскільки діти від попереднього браку вливаються в нову одиницю сім'ї;
"сім'я батька-одинака" є сім'єю з одним батьком (матір'ю або батьком) із-за розлучення, відходу або смерті чоловіка або тому, що шлюб ніколи і не був укладений.
Виділяють по складу (Антонов А.І., Медків С.М.):
нуклеарні сім'ї, які в даний час найбільш розповсюдженні і складаються з батьків і їх дітей, тобто з двох поколінь. У нуклеарній сім'ї є не більше трьох нуклеарних позицій (батько-чоловік, мати-дружина, син-брат або дочка сестра);
розширеною сім'єю називають сім'ю, засновану на кровній спорідненості і таку, що складається з декількох нуклеарних сімей, принаймні в трьох поколіннях;
коли треба підкреслити наявність в нуклеарній сім'ї, заснованій на полігамному браку, два або більш за дружин-матерів (полігінія) або чоловіків-батьків (поліандрія), тоді говорять про складену, або складній, нуклеарній сім'ї.
Характер розподілу обов'язків по їх виконанню між подружжям є підставою для ділення сімей на традиційних і егалітарні. Причому в традиційному шлюбу ролі і обов'язку можуть жорстко розподілятися за взаємною угодою або по нормах, наказаних статевими ролями /Суслова Т.Ф., 1999, с.48/.
Наприклад, М.Ю. Арутюнян пропонує вважати за традиційну сім'ю, в якій:
а) існує традиційне розділення чоловічої і жіночої ролі у сфері "вторинних" функцій;
б) виражена система норм, що обґрунтовують це розподіл, позиція відповідальності за сімейні функції;
в) провідна роль в ухваленні сімейних рішень належить чоловікові; високий авторитет батька, що здійснює соціальний контроль поведінки і виховання дітей /Арутюнян М.Ю., 1984/.
Таким чином, можна ще раз підкреслити, що традиційна рольова структура сім'ї припускає закріплення за подружжям відповідно до їх статі певних ролей. Дружина грає роль матери і хазяйки, а чоловік, в основному, відповідальний за матеріальне забезпечення, сексуальні стосунки і за організацію дозвілля /Антонюк Е.В., 1999; Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовськая Е.Н., 1987; Олісаєва А.М., 1999 і др./.
Згідно М.Ю. Арутюнян, модернізована ж сімейна модель припускає:
а) егалітарний розподіл ролей в побутовій сфері, заснований на відносній рівності внесків подружжя в зовнішню діяльність. Позицію поєднання відповідальності за виконання функцій сім'ї;
б) демократичну структуру лідерства;
в)"егалітарну концепцію сімейного життя", тобто норми рівності чоловіка і дружини в сім'ї і поза нею /Арутюнян М.Ю., 1984/.
При цьому на відміну від традиційної, егалітарна рольова структура не припускає жорсткий розподіл ролей за статевою ознакою. Відзначимо, що психотерапевт В.Л. Психа пропонує розглядувати розподіл ролей через ступінь рівномірності і справедливості розподілу.
Егалітарному шлюбі властивий рівномірний і справедливий розподіл ролей. Рівномірне, але несправедливе розділення характеризує модель шлюбу, що має риси, загальні з егалітарним. Нерівномірний, але справедливий розподіл властивий традиційному шлюбу, де "чоловічі" ролі протиставляються "жіночим". І, нарешті, нерівномірний і несправедливий розподіл ролей - це прямий шлях до розлучення /Психа В.Л., 1998, с.53-56/.
Інший підхід до систематизації ролей і відповідних їм рольових структур демонструє соціолог К. Кирпатрік. Він виділяє ролі традиційні, товариські і партнерів. Товариські ролі мають багато загального з традиційними, але відрізняються від них вираженою романтичною любов'ю з боку чоловіка і турботою з боку дружини.
Ролі партнерів вимагають рівної участі подружжя в домашньому господарстві і в матеріальному забезпеченні сім'ї. При цьому дружина має бути готова до відмови від рицарства з боку чоловіка /Ковалев С.В., 1987, с.23-24/.
В цілому, різні автори згодні з тим, що сьогодні спостерігається активний процес егалітаризації внутрісімейних стосунків. Але існують і інші думки.
Наприклад, в представленнях дівчаток-ліцеїсток сім'я є "буфером", місцем самореалізації в разі невдачі на професійному терені; чоловік же представляється рівним партнером в шлюбі. З іншого боку, дівчатка інтернату (50% опитаних) орієнтуються на виконання традиційної жіночої ролі - мати, дружина /Белинская Е.П., Кулікова І.В., 2000, с.143-144/.
Хоч би це порівняльне дослідження проспективної ідентичності підлітків говорить, що уявлення підлітків про сім'ю відображають не лише особливості їх статевої приналежності, але і зміст пануючих або "престижних" соціальних стереотипів (останні відповідають устремлінням середнього класу на Заході), моделі життя батьків, тобто радянської сім'ї / Белинская Е.П., Кулікова І.В., с.146-147/.
Схожі результати отримані і на дорослій вибірці.
Дослідження, проведене в 1996 році в Петербурзі і інших регіонах Росії, показало, що серед населення відроджується популярність традиційної моделі організації сімейного життя, при якому чоловік займається професійною діяльністю і фінансовим забезпеченням сім'ї, а жінка - домашнім господарством (40% опитаних).57% респондентів орієнтовані на сучаснішу модель сім'ї з двома працюючим подружжям /Москвичева Н.Л., 2000, с.66/.
В світлі цього переконливим здається вислів А.М. Олісаєвой про те, що численні статистичні і опитні матеріали свідчать не лише про помітне розповсюдження модернізованого варіанту патріархальної сім'ї, "але і про наявність її раціональних моделей" /Олисаева А.Н., 1999, с.66/. Вони вдають із себе перехідну форму сім'ї, лежачу між традиційною і егалітарною сім'єю.
Такий, наприклад, шлюб - співдружність, де дружина хоча і виконує, перш за все, ролі матери і хазяйки, але і величезна увага приділяє також виконанню ролі друга по відношенню до чоловіка /Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовськая Е.М., 1987, с.29/.
Таким чином, шлюб - співдружність має загальне з товариськими ролями по К. Кирпатріку. Іншим варіантом перехідної форми шлюбу є ролі, розподілені рівномірно, але несправедливо.
Існують різні оцінки основних типів шлюбів. Наприклад, В.М. Дружинін /2000, с.32/ вважає, що егалітарний тип сім'ї є результатом кризи сім'ї як соціального інституту і маскує її розпад: "Хоча розповсюдження гомосексуальних стосунків, замінюючих сім'ю, наводить на думку про прогресивність відмови від сім'ї., наслідки цієї відмови катастрофічні для процесу соціалізації дітей".
З іншого боку, М.С. Пек вважає, що чітка диференціація ролей в сім'ї характерна для поведінки пасивно-залежних психопатів, які прагнуть швидше до збільшення, чим до зменшення своєї взаємозалежності /Пек М.С., 1996, с.98/.
Проте треба відразу обмовиться, що не можна однозначно стверджувати, що егалітарна сім'я - "добре", а традиційна - "погано", оскільки кожен даний тип сімейних стосунків характерний для певного суспільства, даної соціальної групи і так далі
Крім того, за критерій традиційності/егалітарності сім'ї Е.М. Роллінгз і Ф.І. Най вважають участь жінки в матеріальному забезпеченні сім'ї. При цьому Л. Хаас виявив, що для егалітарного розподілу ролей має значення не стільки сам факт роботи дружини, скільки її заробіток і престижність її заняття /Антонюк Е.В., 1992, с.28/. Хоча, по Ю.Е. Алешиной /1985, с.27/, в нижчому соціальному класі жінки працюють ради матеріальних благ і допомоги чоловікові, а в середньому і вищому - ради реалізації своїх потреб і інтересів.
При цьому поєднання жінкою професійних і сімейних ролей двояко відбивається на її духовних можливостях. З одного боку, робота сприяє збагаченню особи, а з іншої - господарювання і виховання дітей, поєднуючись з роботою, обмежує соціальне спілкування і збагачення особи /Голод С.І., 1990, с. 20/. Це підтверджує дослідження М.В. Сафонової /1996, с. 196/: для успішної кар'єрної жінки професійна і сімейні ролі є однаково значущими, що часто приводить до конфлікту і дисгармонії в сімейних стосунках.
І майже до протилежної тези зводиться аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних авторів Т.Ф. Суслової /1999, с.67/: успіхи жінок в професійних і суспільних сферах сприяють оптимізації її функцій в сім'ї.
Проте, необхідність поєднувати професійну і сімейні ролі для деяких жінок є об'єктивною реальністю. Тому, успішне поєднання цих ролей може забезпечити, вважають Ю.Е. Алешина і Е.В. Лекторськая, позитивне відношення чоловіка до роботи дружини /1989, с.88/.
Розібравши уявлення про сімейні ролі і типів рольових структур, ми можемо перейти до розгляду проблеми верховенства.

1.2 Динаміка ролевої структури сім’ї в історії

Приклади існування і розвитку різних систем сімейних стосунків ми можемо спостерігати в історичній і культурній перспективі.
В.М. Дружинін розглядує язичеську культуру, як приклад традиційної системи стосунків, де антропоморфні боги мали чоловічу або жіночу стать, а інколи - обидва відразу. Самі древні релігії характеризуються домінуванням жіночого начала. Звідси напрошується висновок, що це була епоха матріархату (пантеон богів очолювали богині - вавілонська Астарта, аккадська Іштар і ін).
Проте ми повинні відзначити, що не всі фахівці підтримують точку зору про існування такої форми традиційних сімейних стосунків, як матріархат /Михайлов Ю.П., 2000, с.64-65/.
Потім в старогрецькій міфології виявляється інший тип сімейних стосунків - демократичний: Зевс хоча і є номінальним ведучим, але знаходиться в постійному протиборстві з Герою /Дружинин В.М., 2000, с.51-57/. Тут права подружжя приблизно рівні і не існує чіткого розмежування обов'язків за статевою ознакою.
Проте, в історичній перспективі, потім положення змінилося: за порушення подружньої вірності жінки каралися набагато суворіше, ніж чоловіки /Витек К., 1988, с.35/. Тим самим чоловікові повертається більш домінантна роль.
Аналог взаємин між антропоморфними богами видно в стосунках в російській сім'ї XII - XIV століть. Але, згідно В.М. Дружиніну, стосунки чоловіка і дружини будувалися не на стосунках "домінування - підпорядкування", а на початковій конфліктності. Жінка не підпорядкована чоловікові, вона - носій особливої жіночої сили. Таємна жіноча могутність була причиною її влади над чоловіком і вселяла страх, повагу і навіть ненависть /Дружинин В.М., 2000/
У XIV столітті Сильвестр, наставник Івана IV, виклав структуру ідеальної православної сім'ї в положеннях "Домострою". Верховенство чоловіка перетворювалося на деспотизм: побої не переслідувалися, а заохочувалися звичаєм, неугодних дружин ув'язнювали в монастирі і так далі. Фактично це була епоха двовірства, оскільки питання домінування-підпорядкування і боротьби поколінь вирішувалися силоміць і, швидше, по-язичному /Дружинин В.М., 2000, с.75-79/.
Пізніше, в XVIII столітті і далі, дворянська сім'я керується швидше західноєвропейською християнською моделлю сім'ї, що передбачає більше рівноправ'я.
В. Неміровіч-Данченко приводить цінні для нас дані щодо цієї епохи: "До Петра вже з'явилися рядні записи, в яких наречений зобов'язався не бити свою майбутню дружину. При жорстокому поводженні чоловіка вона за другою скаргою на нього отримувала право розлучення. Колись майно дружини належало цілком чоловікові, і вона не могла розташовувати їм на свій розсуд, але вже при царях право власності не робило відмінності між статями. Жінка могла володіти маєтками, майном, капіталами." /Швейгер-Лерхенфельд А.Ф., 1998, с.675/.
Звідси можна вважати, що "до Петра" сімейні стосунки характеризувалися патріархальністю, а потім - прагненням до демократичності.
З приходом капіталізму "багатство стало головним чинником в об'єднанні полови" /Елизаров А.Н., 1996, с.56/ і до кінця XIX - початку XX століття все сильніше давала себе знати хисткість патріархальної сімейної моделі.
"Колишня, звична сім'я, - писала А.М. Коллонтай, - де розділом і годувальником був чоловік, а дружина полягала при чоловіку, не маючи ні своєї волі, ні свого часу, - ця сім'я на наших очах міняється" /Голод С.І., 1990, с.5/.
Після революції 1917 року пропагувалися так зване "соціальне материнство", що привело до звеличення ролі жінки, а чоловікові відводилася другорядна роль /Дружинин В.Н., 2000; Голод С.І., 1990/.
Згідно історичній перспективі, в роки війни роль жінки зростала зважаючи на високу чоловічу смертність.
Далі, із зростанням економічної незалежності сім'ї від держави, почала рости соціальна, економічна і політична роль чоловіка. Згідно В.Н. Дружиніну, саме в цей час виникає конфлікт між "радянською" і егалітарною моделлю сім'ї.
У динаміці зміни однієї форми внутрісімейних стосунків, що розгледіла вище, інший ми бачимо певну закономірність, навіть чергування впродовж століть: відношення на прикладі антропоморфних богів (традиційна форма) змінялися стосунками, описаними в старогрецькій міфології (егалітарний тип з присутністю боротьби суперечностей сторін); потім ми знову бачимо верховенство жінки, але в російському сімейному господарстві XII - XIV століття, що є традицією. Після - патріархальні економічні стосунки минулого століття і почало цього, змінювані егалітарними сім'ями сьогодні.
Цілком логічно було б припустити, що XXI століття принесе нам повернення до традиційної системи стосунків з чітким розподілом обов'язків між чоловіком і дружиною. Але ми не націлені на подібні неспроможні прогнози.
Для того, щоб почати складати чітку картину сьогоднішньої сімейної рольової структури в сім'ях нам слід зупинитися на проблемах сімейних ролей, задоволеності шлюбом.
Функції сім'ї задаються потребами, суб'єктами яких виступають суспільство, група (сім'я) і особа. Функції сім'ї реалізуються в процесі виконання ролей членами сім'ї і тому вони є найважливішими ознаками сім'ї як соціального інституту.
Як однієї з найістотніших характеристик сім'ї як малої групи дослідники називають її структуру; при цьому рольова структура розглядується як найважливіша ознака структури сім'ї. Якщо функції сім'ї визначають, перш за все, зміст сімейних ролей в цілому, то рольова структура характеризується, насамперед, розподілом ролей, тобто тим, які обов'язки виконує в сім'ї кожен її член і на яких принципах побудовані рольові стосунки /Борисова О.Н., 1979, с.46-49; Олісаєва А.М., 1999, с.94-95/.
Вперше інтерес до проблематики сімейних ролей зріс після виходу в 1955 році книги під редакцією Т. Парсона і Р. Бейлза "Сім'я, соціалізація і процес взаємодії" /Антонюк Е.В., 1992, с.12/.
Як ми вже сказали вище, суть сімейних ролей визначається потребами і функціями сім'ї. В цілому, функції сім'ї аналізувалися як соціологами (Харчев, Мацновський і ін), так і психологами (Ейдеміллер Е.Г. і Юстіцкіс С., Обозов Н.Н., Федотова Н.Ф., Елізаров А.Н. і ін).
Тому ми приводимо ті, що найчастіше згадуються з них:
1) Виховна функція сім'ї полягає в тому, що задовольняються індивідуальні потреби в батьківстві і материнстві; у контактах з дітьми і їх вихованні; у тому, що батьки можуть "реалізуватися" в дітях. В ході виконання виховної функції сім'я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства.
2) Господарчо-побутова функція сім'ї полягає в задоволенні матеріальних потреб сім'ї (у їжі, даху і так далі), сприяє збереженню їх здоров'я: в ході виконання сім'єю цієї функції забезпечується відновлення витрачених в праці фізичних сил.
3) Емоційна функція сім'ї - задоволення її членами потреб в симпатії, пошані, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті. Дана функція забезпечує емоційну стабільність членів суспільства, активно сприяє збереженню їх психічного здоров'я.
4) Функція духовного (культурного) спілкування - задоволення потреб в сумісному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні. Вона грає значну роль в духовному розвитку членів суспільства.
5) Функція первинного соціального контролю - забезпечення виконання соціальних норм членами сім'ї. Особливо тими, хто через різні обставини (вік, захворювання і тому подібне) не володіє достатньою мірою здатністю самостійно будувати свою поведінку в повній відповідності з соціальними нормами.
6) Сексуально-еротична функція - задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім'ї. З погляду суспільства поважно, що сім'я при цьому здійснює регулювання сексуально-еротичної поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства /Эйдемиллер Е.Г., Юстицкис С., 1999, с. 20-21/.
Ці ролі Т. Парсон і співавтор ділять на:
інструментальних (пов'язані із зовнішнім оточенням сім'ї);
експресивних (внутрішня діяльність в сім'ї).
При цьому чоловік визнається інструментальним лідером, а дружина - експресивним.
Більшого поширення набуло виділення ролей годувальника, вихователя дітей і організатора побуту /Антонюк Е.В., 1992, с.12-13; Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовськая Е.М., 1987, с.30/. Потім, згідно Е.В. Антонюк, Ф.І. Най, узагальнивши дослідження інших авторів, виділив окрім цих ролей так звані "нові ролі": психотерапевтичну, рекреаційну, роль сексуального партнера. На думку Ф.І. Ная і цитованих ним авторів, ці ролі з'явилися завдяки виступаючій на перший план емоційній функції сім'ї.
Психотерапевтична роль полягає в допомозі, що надається подружжям один одному у вирішенні проблем. Рекреаційна роль - це обов'язки по організації дозвілля сім'ї, діяльності, якою індивід займається, перш за все, для отримання задоволення. Роль сексуального партнера є "новою" для чоловіків, на думку Ф.І. Ная, саме як роль. Рольова позиція дружини вже давно включала обов'язок задоволення сексуальних потреб чоловіка. Поява ролі сексуального партнера як частки позиції чоловіка пов'язано із зміною поглядів на природу жіночої сексуальності, з визнанням здатності і права жінки на отримання сексуального задоволення.
Один із вітчизняних підходів до виділення подружніх ролей демонструє Т.С. Яценко, коли згадує чотири основні ролі:
сексуальний партнер,
друг (аналог емоційної функції і функції культурного спілкування),
опікун (виховання дітей),
покровитель (господарчо-побутова роль).
Т.С. Яценко вважає, що для нормального шлюбу достатньо дотримуватись двох правил: "По-перше, присутність всіх чотирьох ролей (хоча якась з них може очолювати). По-друге, виключення додаткових ролей (якщо тільки їх наявність не узгоджена між подружжям і не викликає у них протесту)" /Ковалев С.В., 1997, с.23/. Фактично, модель Т.С. Яценко ігнорує функцію первинного соціального контролю, оскільки термін "опікун" в російській мові має чітке значення стосунків з дітьми.
Головним аспектом розгляду сімейних ролей в зарубіжній соціальній психології і соціології є їх розподіл за статевою ознакою. В цьому випадку вони називаються статевими ролями, полорольовою системою. Тобто розподіл сімейних ролей розглядується в цьому контексті як ядро полорьолевої диференціації.
Статеві ролі - це система культурних норм, різної статі, що приписує представникам, певна поведінка і особові якості. Полорольова система має два аспекти, дві частки.
Перша частка - це культурні стереотипи маскулинності/фемінності, тобто набори фізичних і психічних якостей, які приписуються "ідеальному чоловікові" і "ідеальній жінці". У західній культурі відзначають учені, стереотипи маскулинності/фемінності традиційно були полярними і взаємодоповнювальними. Основними рисами ідеалу фемінності одностайно визнаються пасивність, залежність, емоційність і тому подібне при цьому "справжньому чоловікові" і "справжній жінці" забороняється володіти рисами, властивими іншій статі.
Другий аспект, або друга частка, полорольової системи - це культурні очікування щодо соціальних ролей, соціальних деятельностей, "відповідних" для чоловіків і жінок. У системі культурних полорольових норм зміст її другого аспекту виходить із змісту першого, а саме: набір особових якостей, якими повинні володіти або володіють чоловіки і жінки, роблять їх пристосованими для одних, а не інших діяльностей. Основною лінією диференціації ролей чоловіків і жінок в західній культурі є лінія "будинок - робота". Від чоловіка традиційно потрібний, насамперед, щоб він був професіоналом, зайнятим на постійній, добре оплачуваній роботі. Сім'я повинна розглядуватися їм як щось підпорядковане, другорядне по відношенню до роботи. На жінку покладається відповідальність за будинок, сім'ю, дітей; професійна діяльність допускається, але як щось другорядне по відношенню до сім'ї і в тій мірі, в якій вона не заважає основному призначенню жінки. Така ролева модель вважається за головну ознаку традиційного шлюбу.

1.3 Мотиви визнання чоловічого/жіночого верховенства

Поняття верховенства тісно пов'язане з поняттями лідерства і соціального домінування.
Аналізуючи роботи зарубіжних учених першої половини 90-х років по темі соціального домінування, Д. Майерс робить наступні виводи: "Виступаючи як лідери в ситуаціях, де немає жорсткого розподілу ролей, чоловіки схильні до авторитарності, а жінки - до демократичності. Якщо в організації прийнятий демократичний стиль керівництва, жінки як лідери цінуються так же високо, як і чоловіки.
При авторитарному стилі оцінка жінок-лідерів нижча. /Майерс Д., 1997, с.233/. Також відомо, що зараз розділ сім'ї - не розділ "згідно з" законом, а лідер, тобто чий психологічний вплив признається добровільно /Кузнецова Л.М., 1987, с.145/.
Звідси, припускаючи, що особливості домінування в сім'ї схожі з особливостями авторитету, стилю керівництва в колективі, можна вважати, що в егалітарному шлюбі обидва чоловіки в рівній мірі можуть бути лідерами, а в традиційному - домінувати "більше шансів" у чоловіків.
На питанні ліній спілкування і розподілу влади в сім'ї зосереджують увага представники стратегічної сімейної терапії: "відношення між членами сім'ї можуть бути симетричними або комплементарними. Перші, згідно Хейлі, мають характер змагання, тоді як другі доповнюють один одного в боротьбі людей за положення і владу" /Коттлер Дж., Браун Р., 2001, с.267/.
Дійсно, вітчизняні дослідження дозволяють вважати, що висока домінантність партнерів в дружніх і подружніх взаєминах, згідно Н.Н. Обозову і співавтором, приводить до негативного впливу /Волкова А.Н., 1979/.
Цей вплив може бути згладжене, оскільки деякі люди чудові в ролі цільового лідера, що встановлює стандарти і що досягає мети, а інші краще підходять для лідерства соціального, необхідного для об'єднання, залагоджування конфліктів і надання підтримки /Майерс Д., 1997. С.394/.
Такий підхід пояснює, чому один чоловік займається організаторськими функціями, а інший - старанними. Під організаторськими функціями Н.Ф. Федотова /1983, с.87-94/ розуміє розподіл доходів, організацію дозвілля, забезпечення психологічного мікроклімату, організацію побуту і виховання дітей. Під старанними - матеріальне забезпечення і суспільну активність.
Н.Ф. Федотова стверджує, що визнання чоловіком свого верховенства базується в основному на пріоритеті в матеріальному забезпеченні сім'ї і успіхах у виробництві, тобто в діяльності за межами сім'ї. З погляду жінок же, для визнання верховенства чоловіка не вистачає його виконання ролі головного годувальника. Приписуючи чоловікові роль голови сім'ї, жінки звертають увагу на його участь в організації дозвілля, у формуванні сприятливого психологічного клімату, і у меншій мірі - в організації побуту і у вихованні дітей. При цьому для дружин важлива не стільки сама участь чоловіка в цих справах, скільки те, що він бере участь в них активніше, ніж чоловіки в інших сім'ях.
Основою для визнання верховенства дружини була висока оцінка її багатогранної діяльності в сім'ї (окрім матеріального забезпечення) як самою жінкою, так і її чоловіком. При цьому найбільш сильним мотивом визнання верховенства дружини був її авторитет у дітей і повсякденна праця, пов'язана з турботою про дітей. Існує думка, що "чим більше дітей, тим менш рівноправний розподілений обов'язку в сім'ї. Час, який жінки приділяють догляду за дітьми і їх вихованню, не залежить від їх суспільного статусу і освіти; батьки займаються дитям тим більше, чим вище їх освітній рівень і суспільний статус" /Антонюк Е.В., 1992, с.45-46/.
Тоді можливо, що сім'ї з жіночим верховенством характеризуються наявністю дітей більше одного і чоловіка з середньою (або нижче) освітою і соціальним статусом.
Разом з мотивом високої оцінки своєї сімейної діяльності у дружин присутній також мотив визнання неспроможності чоловіка в організації сімейного життя. У більшості таких сімей верховенство дружини корелювало з пияцтвом чоловіка.
Мабуть, тому, по Н.Ф. Федотової, в сім'ях з жіночим верховенством спостерігалася низька задоволеність шлюбом (особливо у жінок). Н.Ф. Федотова бачить в цьому, а також в подвійній мотивації вимушений характер жіночого верховенства.
В цілому, сім'ям з чоловічим або жіночим верховенством свойственен різний рівень оцінок особових якостей чоловіка і дружини.
У сім'ях, де "з усіх питань - рівноправ'я", відбувається гнучкіше розділення верховенства в сферах сімейного життя. Відносно стійке переважання одне з подружжя Н.Ф. Федотова спостерігала лише в трьох сферах: матеріальному забезпеченні (чоловіка), розподілі доходів і вихованні дітей. Ситуацію в інших сферах добре описують А. Добровіч і О. Ясицкая /1998, с.75/: "В одних питаннях розділом є чоловік, а в інших - дружина. У потрібні моменти вони міняються лідерством, і ніяких тертя у зв'язку з цим не виникає". Тобто персональне верховенство чоловіка будується як вільна самоврядність, схожа з процесами лідерства в неофіційних малих групах.
Для таких сімей властиві: приблизно однаковий рівень оцінок особових властивостей чоловіка і дружини і висока задоволеність сімейним життям.
З деякими результатами Н.Ф. Федотової може посперечатися А.К. Дмітрієнко, який констатує, що сільські чоловіки "ригідні в своєму житті", а жінки не хочуть виконувати роль дружини, матери, хазяйки, але прагнуть самоудосконалюватися в діяльності поза сім'єю /Дмитриенко А.К., 1989, с.79/. Але це відображає специфіку швидше сільською, ніж міської сім'ї.
Не існує єдиної думки щодо явища психологічній сумісності членів малої соціальної групи. Так, Обозов (1995) бачить сумісність як ефект взаємодії, що характеризується можливою суб'єктивною задоволеністю один одному і відчуттям цілісності, єдність один з одним. В той же час, Волкова (1979) розуміє під нею таке співвідношення характеристик членів групи, при якому група найефективніше виконує свої функції. При цьому вчена приписує сумісності подружжя два аспекти:
1) сумісність по реалізації функцій сім'ї (узгодженість установок на сімейний устрій і розподіл ролей);
2) особова сумісність. Крім того, згідно Волкової, у сумісного подружжя характеристики, значно опосередковані вихованням і умовами розвитку, мають тенденцію до подібності, а характеристики, обумовлені переважно спадковістю, - до контрасту.
Автори - Ю. Орлов, С. Гильд і С. Хрустальов - виділяють два підходи до розуміння сумісності.
1. Сумісність як два набори якостей, які відповідають один одному (прагнення лідерувати у одного підкріплюється бажанням підкорятися у іншого; спокій і розсудливість у обох подружжя приводить до повного взаєморозуміння).
2. Сумісність на основі прагнення подружжя до поступок і до пошуку гармонійних стосунків.
Автори вважають, що перший варіант прогнозує, а другий - гарантує успішність шлюбу (Сім'я - очима психолога..., 1992, С.9).
З іншого боку, Д. Майерс (1997, С.553 - 555), на відміну від Самоукиной (2001, С.30), рахує гіпотезу про взаємодоповнювальне подружжя, що задовольняє некомпенсовані потреби один одного, спірною: люди схильні одружуватися на тих, чиї потреби і особові якості подібні їх власним.
А. Кемпінськи ж саме в схожості подружжя по глибинних особових характеристиках бачить причину емоційного відчуження і конфлікту партнерів (Волкова А.Н., 1979, С.64).
Відмітимо, що з використанням поняття сумісності зв'язані спроби систематизації чинників, що впливають на якість шлюбу. Так, Волкова вважає, що успішний шлюб - це прояв сумісності на соціально-психологічному рівні. А Дмітренко (1989) вважає, що ці обидва компоненти (а також функціонально-рольова взаємодія подружжя) утворюють єдність три блок-факторів, що впливають на стабільність шлюбу.
Е.Ф. Ачильдієва (1985) також розглядує три рівні стабільності шлюбу:
1) стійкість шлюбу (відсутність розлучення);
2) пристосовність в шлюбу (узгодженість поглядів на сімейні ролі);
3) успішність шлюбу (збіг ціннісних орієнтацій подружжя).
І, нарешті, наведемо приклад нестандартного підходу до розгляду динаміки подружніх відносин.
Ґрунтуючись на гіпотезі, що навіть уві сні подружжя використовує своє тіло, щоб виразити відчуття по відношенню один до одного, С. Данкелл пов'язує якість стосунків подружжя із збігом-розузгодженням ритмів їх засипання і пробудження, а також із ступенем тілесного контакту в позах сплячого подружжя. Так, партнери можуть спати в позі "обіймів" (на боці, лицем до лиця, міцно тримаючи один одного) на початку сумісного життя. Потім, через декілька місяців вони приймають позу "ложки" (на одному і тому ж боці, перевертаючись тандемом). Потім, через п'ять і більше років може просліджуватися тенденція до все більшому зменшенню тілесного контакту.
Синонімами "охолоджування" в стосунках він рахує:
1) ухвалення партнером своєї улюбленої "альфа-позы" (у якій індивід звикся засинати наодинці) або "омега-позы" (у якій індивід звикся прокидатися, і яка символічно відображає тенденції його поведінки поза сном) при порушенні тілесного контакту з партнером або спричиненні йому дискомфорту;
2) асинхронізацію рухів сплячого подружжя при проходженні ними закономірних фаз сну;
3) різні форми агресії уві сні, такі, як удари партнера ногою, скрегоче зубами і ін. (Данкелл С., 1994, С.146-182).
Деякі висновки отримали підтвердження, згідно Е.Л. Кулікову: Дж. Лансен встановив, що одночасне засипання і пробудження подружжя сприяє довголіттю шлюбу, а при неспівпаданні ритмів 30% скаржилися на невдалий шлюб (там же, С.237). Останні, непідтверджені на даний момент, положення Данкелла цікаві, оскільки вони продовжують дослідження невербальної комунікації з використанням ідей соціометричної техніки по типу "Сімейної скульптури" (Шерман Р., Фредман Н., 1997, с.87-96).
Розділ 2. Характеристика методик для діагностики сімейних відносин

Проблема вивчення та діагностики сімейних відносин дуже цікавить психологів, так як має важливе практичне значення. Одним із найважливіших напрямів роботи практичного психолога є робота з сім’єю (подружжями, батьками, сім’єю та дітьми). Найважливіша мить в цій роботі - отримання повної та об’єктивної інформації. У вітчизняній психології найбільш повно представлені методики збору інформації про між подружні відносини і найменш змістовно - про батьківсько-дитячі.
При дослідженні міжособистісних відносин найбільш часто виділяються два фактори: домінування-підлеглість та дружелюбність-агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесі міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом в числі головних компонентів при аналізі стилю міжособової поведінки і за змістом можуть бути співвіднесені з двома з трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Осгуда: оцінка і сила. У багатолітньому дослідженні, що проводиться американськими психологами під керівництвом Би. Бейлза, поведінка члена групи оцінюється по двох змінним, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність, эмоциональность-аналитичность.

2.1 Методи вивчення особливостей спілкування, взаємин та індивідуальності подружжя

Спілкування між подружжям лежить в основі благополуччя і включає дуже важливу функцію - забезпечує комфорт. Спілкування дає можливість виявитися одній з найважливіших подружніх ролей - психотерапевтичною.
Для спілкування і взаємин подружжя в благополучних сім'ях характерні відвертість, інтимність, довіра один одному, високий рівень взаємної симпатії, конструктивність, рефлективність, гнучкий, демократичний характер розподілу ролей в сім'ї, моральна і емоційна підтримка (Новікова, 1994).
Для діагностики особливостей спілкування і взаємин в подружній парі використовують такі методики:
Опитувальник "Спілкування в сім'ї" вимірює довірчість спілкування в подружній парі, схожість в поглядах, спільність символів, взаєморозуміння подружжя, легкість і психотерапевтичності спілкування.
Опитувальник містить 6 шкал.4 з них характеризують міжособові спілкування подружжя. Це:
схожість в поглядах,
загальні символи,
довірчість спілкування.
взаєморозуміння подружжя.
До них додано ще дві шкали: психотерапевтичности спілкування і легкості спілкування. Шкала психотерапевтичности характеризує, наскільки міжособове спілкування подружжя сприяє створенню комфортної і інтимної атмосфери в сім'ї. Шкала легкості спілкування показує, наскільки подружжю просто налагодити між собою контакт, почати і кінчити розмову, наскільки вільно відчуває себе подружжя, спілкуючись один з одним.
Методика з 48 питаннями.
Методика "Розподіл ролей в сім'ї". Як своє завдання автори методики бачили створення досить компактної методики, призначеної суто для опису розподілу основних подружніх ролей.
Яких-небудь суворих правил або теоретичного обґрунтування того, як необхідно виділяти родинні ролі, фактично не існує, швидше, є певна найбільш поширена традиція виділення і опису наступних родинних ролей: матеріальне забезпечення сім'ї, хазяйка (господар), догляд за маленькими дітьми, виховання дітей більш старшого віку, сексуальний партнер, організатор розваг, забезпечення психологічного комфорту, організатор родинних зв'язків, організатор родинно субкультура. Приведемо детальніший опис основних ролей в сім'ї.
Відповідальний за матеріальне забезпечення сім'ї.
Ця роль включає, перш за все, різні справи і обов'язки, пов'язані із зароблянням грошей, забезпеченням сім'ї адекватним для неї уровнем матеріального добробуту. У дослідженнях різних вітчизняних авторів, окрім даного позначення цієї ролі, часто використовується інше - "годувальник". Багаточисельні дані, отримані як радянськими, так і зарубіжними авторами, свідчать, що ця роль сприймається як чоловіча, її реалізація більшою мірою лежить на плечах чоловіка.
Господар-хазяйка.
Традиційно ця роль включає покупку продуктів і приготування їжі, догляд за одягом, забезпечення затишку, порядку і чистоти в будинку. У більшості культур ця роль закріплена за дружиною (матір'ю), хоча в сучасній сім'ї в цьому плані сталися значні зрушення. Так, за даними Ф.І. Ная, 70% чоловіків заявили, що ця роль має бути поділена між чоловіком і дружиною порівну.
Відповідальний за догляд за немовлям.
Ця роль полягає в діяльності по забезпеченню дитяті фізичного і психічного комфорту (чистоти, їжі, тепла, оберігання від небезпеки і так далі). Традиційні норми наказують виконання цієї ролі матері, хоча егалітарні норми, що широко поширилися в останні десятиліття, дещо похитнули це переконання.
Вихователь.
Дана роль полягає в реалізації обов'язків, пов'язаних з розвитком дитини в компетентну, моральну і соціалізованну особистість. Батьки навчають дитину, що добре, що погано, щеплять відповідальність, акуратність, уміння поводитися правильно з іншими людьми, допомагають в навчанні. Реалізація цієї ролі, в цілому, визначається деякими специфічними чинниками. Перш за все, то, наскільки батьки взагалі включені в цю роль, залежить від їх рівня освіти (чим вище рівень, тим менше дітей в сім'ї і тим більше уваги приділяють батьки вихованню свого дитяти). На підставі багаточисельних даних можна говорити про те, що міра включеності мужа і дружини у виховання визначається, у тому числі і статтю дитини. Якщо дитя хлопчик, то ця функція частіше розподіляється між батьками порівну, у випадку ж якщо в сім'ї зростає дівчинка, її вихованням займається перш за все мати.
Сексуальний партнер.
Ця роль включає прояв різного роду активності в плані сексуальної поведінки. Традиційно вважається, що ініціює і визначає характер сексуальних стосунків чоловіка (за даними Ф.І. Ная, 80% чоловіків і жінок констатують велику активність чоловіка в цій сфері). При цьому результати опитів свідчать про те, що чоловіки зацікавлені в активності жінок як сексуальних партнерів. Потрібно відзначити, що в молодих сім'ях дружини частіше виступають ініціаторами інтимних стосунків, чим в більш літніх.
Організатор розваг.
Виділення подібній ролі само по собі відображає серйозні зміни в житті суспільства, оскільки яких-небудь 17 років тому про культуру дозвілля для широких верств населення не могло бути і мови. Ця роль включає висунення різного роду ініціативи у сфері дозвілля, а також активність, пов'язану з організацією виходів сім'ї в гості, в кіно, планеруванням і проведенням відпустки і так далі
У дослідженні Ф.І. Ная показане: велика частина випробовуваних вважає, що цю роль повинен виконувати той, у кого більш за значні можливість в цьому плані, тобто ця роль жорстко не закріплена за певним членом сім'ї. Аналіз же реальної поведінки показує, що муж більшою мірою виконує цю роль.
Організатор родинної субкультури.
Поява цієї ролі, як і ролі організатора дозвілля, відображає корінні зміни, що відбуваються в суспільстві, і, перш за все, зростання культурного рівня широких верств населення. Коли люди більше починають цікавитися наукою, мистецтвом. Ходити в кіно, театри, музеї. Реалізація цієї ролі включає активність, направлену на формування у членів сім'ї певних культурних цінностей, досить всіляких інтересів і захоплень.
Відповідальний за підтримку родинних зв'язків.
Дана роль включає участь в родинних ритуалів і церемоніях, організацію спілкування з родичами, сприяння матеріальному забезпеченню, соціальному становленню членів сім'ї.
Реалізація цієї ролі традиційно покладається на обох, хоча декілька велику активність повинна при цьому проявляти дружина. Треба відзначити, що останнім часом в світі спостерігається значне зниження значущості родинних зв'язків, причому якщо молоде подружжя сповна задоволене кількістю родинних стосунків, то літні вважають, що родинних стосунків зараз далеко недостатньо.
"Психотерапевт"
Ця роль є одній з найцікавіших і важливіших в сучасній сім'ї. Потрібно відзначити, що само її поява викликана корінною зміною функцій сім'ї, коли одним з основних стає задоволення потреб членів сім'ї в підтримці, захисті, особовому комфорті. Реалізація цієї ролі пов'язана з активністю, направленою на вирішення особових проблем партнера, - вислухати, виразити прийняття, симпатію, допомогти розібратися в проблемі, емоційно підтримати. Дані деяких досліджень говорять про те, що жінки краще виконують цю роль, чим чоловіки.
Опитувальник містить 21 питання, кожен з яких має 4 варіанти відповіді. Обробка результатів зводиться до підрахунку, в якій мірі та або інша роль реалізується чоловіком або дружиною.
"Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі", розроблена Т. Лірі, Г. Лефорджем, Р. Сазеком в 1954р. і призначена для дослідження уявлень суб’єкта про себе та ідеальним "Я", а також для вивчення взаємовідносин в малих групах. За допомогою даної методики виявляється домінуючий тип відносин людей в самооцінці та взаємооцінці.
Для уявлення основних соціальних орієнтації Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді круга, розділеного на сектори. У цьому крузі по горизонтальній і вертикальній осях позначено чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці сектори розділені на вісім - відповідно більш приватним стосункам. Для ще тоншого опису круг ділять на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані відносно двох головних осей.
Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробовуваного до центру кола, тим сильніше взаємозв'язок цих два змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центру кола указує на адаптивність або экстремальность интерперсональної поведінки. Опитувальника містить 128 оцінних думок, з яких в кожному з 8 типів стосунків утворюються 16 пунктів, впорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що думки, направлені на з'ясування якого-небудь типа стосунків, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість стосунків кожного типа.
Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки спостережуваної поведінки людей, тобто поведінки в оцінці тих, що оточують ("с сторони"), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального "Я". Відповідно до цих рівнів діагностики міняється інструкція для відповіді. Різні напрями діагностики дозволяють визначити типа особи, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, "соціальне "Я", "реальне "Я"", "мої партнери" і так далі.
2.2 Методи дослідження індивідуальності подружжя

Результати індивідуально-психологічного дослідження використовують для встановлення заходи особової сумісності і інформування подружжя про особливості характеру один одного. Особова сумісність (психологічний рівень подружньої сумісності) - це автоматичний розподіл психологічного навантаження, вироблення оптимальних способів спілкування, розуміння спонтанних проявів партнера і адекватне реагування на них.
Для діагностики індивідуальності подружжя використовують методику:
Опитувальник "Зміна установок в родинній парі" дає можливість досліджувати погляди випробовуваних по десяти найбільш значимих в родинній взаємодії сферах життя. Розглядаються як чисто "родинні" питання, так і позиції опитуваного відносно загальних проблем. Як інструмент для виявлення індивідуальних характеристик опитувальник може бути використаний при вивченні різних проблем сім'ї.
Випробовуваному пропонують 40 думок, що виражають ту або іншу позицію по десяти різних сферах, таким як:
1) Відношення до людей;
2) Альтернатива між почуттям обов'язку і задоволенням;
3) Відношення до дітей;
4) Відношення до автономності або залежності подружжя;
5) Відношення до розлучення;
6) Відношення до кохання романтичного типа;
7) Оцінка значення сексуальної сфери в родинному житті;
8) Відношення до "забороненої сексу";
9) Відношення до патріархального або эгалитарному пристрою сім'ї;
10) Відношення до грошей.
Респонденти повинні оцінити міру своєї згоди з кожним твердженням.
2. Методика дослідження "Незакінчені речення" Сакса і Леві. Тест включає 60 незавершених речень, які можуть бути розділені на 15 груп, що характеризують у тому або іншому ступені систему стосунків обстежуваного до сім'ї, до представників свого або протилежного статі, до сексуальних стосунків, до вищестоящих по службовому положенню і підлеглим. Деякі групи речень мають відношення до відчуття людиною страхів та побоювань, до відчуття, що є у нього усвідомлення власної вини, свідчать про його відношення до минулого і майбутнього, зачіпають взаємовідносини з батьками і друзями, власні життєві цілі.
Тестування (без обробки) займає від 20 мін до декількох годинників (залежно від особи випробовуваного).
Для кожної групи пропозицій виводиться характеристика, що визначає дану систему стосунків як позитивну, негативну або байдужу.
Групи речень:
Відношення до батька;
Відношення до себе;
Нереалізовані можливості;
Відношення до підлеглих;
Відношення до майбутнього;
Відношення до вищестоящих осіб;
Страхи і побоювання;
Відношення до друзів;
Відношення до свого минулого;
Відношення до осіб протилежної підлоги;
Сексуальні відношення;
Стосунки до сім'ї;
Відношення до співробітників;
Відношення до матери;
Відчуття провини
Така кількісна оцінка полегшує виявлення у обстежуваного дисгармонійної системи стосунків. Але важливіше, звичайно, якісне вивчення додаткових пропозицій.
Дослідженню методом "незавершені пропозиції" повинне передувати встановлення контакту з обстежуваним для отримання щирих, природних відповідей. Але навіть якщо досліджуваний розглядує дослідження як небажану процедуру і, прагнучи приховати мир своїх глибоких переживань, дає формальні, умовні відповіді, дослідний психолог може витягувати масу інформації, що відображає систему особових стосунків.

2.3 Методи вивчення етично-психологічних та дитячо-батьківських стосунків

Практичний психолог, приступаючи до вивчення етично-психологічний основ подружніх стосунків, може використовувати тести, що діагностують подружні конфлікти, задоволеність браком, його стабільність.
Для діагностики етично-психологічних основ подружніх стосунків використовують такі методики:
"Тест-опитувальник задовільності шлюбом" (В. Століна, Т. Романова, Р. Бутенка) призначений для експрес-діагностики міри задовільності-незадовільності, а також узгодження-розузгодження задовільності шлюбом в конкретній подружній парі. Опитувальника застосовують індивідуально в консультативному порядку і при дослідженні тієї або іншої соціальної групи.
Опитувальник містить 24 твердження, і кожному з них відповідають три можливі варіанти відповідей: а) вірно, би) невірно, в) не знаю. У тексті опитувальника вони можуть даватися в різних формулюваннях і в іншому порядку. Випробовуваний, читаючи опитувальника, вибирає один з варіантів відповіді.
"Тест на рівень задовільності шлюбом". У пропонованому тесті задовільність зв'язується багато в чому із згодою подружжя з приводу різних важливих для них питань спільного життя. Тест складається з 16 питань, що відображають те, як випробовувані оцінюють свій шлюб.
Методика "Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях" дає можливість обстежувати сім'ю по ряду параметрів: найбільш конфліктні сфери родинних стосунків, міра згоди (незгоди) в ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі.
Виділяють вісім сфер родинного життя, які найчастіше виступають причиною міжособових конфліктів подружжя:
1) проблеми стосунків з родичами і друзями;
2) питання, пов'язані з виховання дітей;
3) прояву подружжям прагнення до автономії;
4) ситуації порушення ролевих чекань;
5) ситуації розузгодження норм поведінки;
6) прояв домінування подружжям;
7) прояви ревнощів подружжям;
8) розбіжності у відношенні до грошей.
Для класифікації поведінки людини в ситуації конфлікту були вибрані два основні параметри: активність (або пасивність) в ситуації конфлікту, згода (або незгода) з партнером по взаємодії.
Створена методика є 32 ситуацією родинної взаємодії, які носять конфліктний характер. Як відповідь респондентам пропонується шкала можливих реакцій на певну ситуацію, що враховує два параметри: активність або пасивність реакції і згода або незгода з чоловіком. Лівий полюс шкали - активне вираження незгоди, потім слідує пасивне вираження незгоди, нейтральна поведінка, пасивне вираження згоди і, нарешті, правий полюс - активне вираження згоди. Ділення шкали мають значення, відповідно, від "-2" до "+2".
Шкала має наступний вигляд:
Категорично не згодна з тим, що муж робить і говорить в даній ситуації, активно заперечую йому і наполягаю на своєму - (-2);
Не згодна з тим, що муж робить і говорить в даній ситуації, демонструю свою незадоволеність, але уникаю відкритого обговорення - (-1);
Нічого не роблю, не висловлюю свого відношення, чекаю подальшого розвитку подій - (0);
В цілому згодна з тим, що муж робить і говорить, але не вважаю за необхідне відкрито виражати своє відношення - (1);
Повністю згодна з тим, що муж робить і говорить в даній ситуації, активно підтримую його і схвалюю - (2).
При роботі з методикою необхідно використовувати два різні варіанти: для чоловіка і дружини.
4. "Шкала родинного оточення" (ШРО) призначена для оцінки соціального клімату в сім'ях всіх типів. У її основі лежить оригінальна методика Family Environmental Scale (FES), запропонована R. H. Moos в 1974 р. Основна увага тут приділяється виміру і опису:
А) відношення між членами сім'ї (показники стосунків)
Б) напрямам особового зростання, яким в сім'ї надається особливе значення (показники особового зростання)
В) основній організаційній структурі сім'ї (показники, керівники родинною системою).
Методика адаптована С.Ю. Купріяновим (1985).
ШРО включає десять шкал, кожна з яких представлена дев'ятьма пунктами, що мають відношення до характеристики родинного оточення.
А. Показники стосунків між членами сім'ї.
1. Згуртованість (С). У якій мірі члени сім'ї піклуються один про одного, допомагають один одному; вираженість відчуття приналежності до сім'ї.
2. Експресивність (Э). У якій мірі в сім'ї дозволяється відкрито діяти і виражати свої відчуття.
3. Конфлікт (К). У якій мірі відкрите вираження гніву, агресії і конфліктних взаємин в цілому характерний для сім'ї.
Б. Показники особового зростання.
4. Незалежність (Н). У якій мірі члени сім'ї заохочуються до самоствердження, незалежності до самостійності в обдумуванні проблем і ухваленні рішень.
5. Орієнтація на досягнення (ОД). У якій мірі різним видам діяльності (навчанню, роботі і ін) в сім'ї додають характер досягнення і змагання.
6. Інтелектуально-культурна орієнтація (ІКО). Міра активності членів сім'ї в соціальній, інтелектуальній і політичній сферах діяльності.
7. Орієнтація на активний відпочинок (ВАТ). Наскільки сім'ї властиво активний відпочинок і спорт.
8. Морально-етичні аспекти (МНА). Міра родинної пошани до етичних і етичних цінностей і положень.
В. Показники управління родинної системи.
9. Організація (О). Наскільки для сім'ї важливі порядок і організованість (структуризація родинної діяльності, фінансове планерування, ясність і визначеність родинних правил і обов'язків).
10. Контроль (До-л). Міра ієрархічності родинної організації, ригідності родинних правил і процедур, контролю членами сім'ї один одного.
5. Шкала родинної адаптації і згуртованості (FACES-3)
Шкала серії FACES дозволяють швидко, ефективно і достовірно оцінити процеси, що відбуваються в родинній системі, і намітити мішені для психотерапевтичного втручання (Ейдеміллер, Юстіцкис, 1999).
FACES-3 - третій варіант шкал серії FACES. Вона розроблена для оцінки двох основних параметрів в "круговій моделі" функціонування сім'ї - родинній згуртованості і родинній адаптації.
Родинна згуртованість - це міра емоційного зв'язку між членами сім'ї. При максимальній вираженості в цьому зв'язку вони емоційно взаємоповязані, при мінімальній - автономні і віддалені один від одного. Для діагностики родинної згуртованості використовують показники:
"емоційний зв'язок";
"родинні кордони";
"ухвалення рішень";
"час";
"друзі";
"інтереси і відпочинок".
Родинна адаптація - характеризує, наскільки гнучка або, навпаки, ригідна родинна система, наскільки готова пристосовуватися, мінятися при дії стрессоров. Для діагностики адаптації використовуються наступні параметри:
"лідерство";
"контроль";
"дисципліна";
"правила";
"ролі в сім'ї".
В рамках "кругової моделі" розрізняють чотири рівні родинної згуртованості і адаптації в діапазоні від екстремально низького до екстримально високого. Рівні родинної згуртованості називаються: роз'єднаний, розділений, зв'язаний і зчеплений. Рівні родинної адаптації позначаються як: ригідний, структурований, гнучкий і хаотичний.
Автори виділяють помірні (збалансовані) і крайні (екстремальні) рівні родинної згуртованості і адаптації і вважають, що саме перші характеризують успішність функціонування системи. Для родинної згуртованості цими рівнями є розділений і зв'язаний, для родинної адаптації - структурований і гнучкий. Екстремальні рівні зазвичай розглядаються як проблематичні функціонування родинної системи, що ведуть до порушень.
Комбінація з чотирьох рівнів згуртованості і адаптації дозволяють виділити 16 типів родинних систем. Чотири з них є помірними по обох параметрах і називаються збалансованими; чотири - екстремальними, оскільки мають крайні показники по обох рівнях. Вісім типів відносяться до середніх: один з параметрів тут екстремальний, а інший - збалансований.
Опитувальник спроектований таким чином, що дозволяє встановити, як випробовувані сприймають свою сім'ю і який би хотіли бачити. Розбіжність між реальністю і ідеалом визначає рівень задоволеності існуючою родинною системою, чим розбіжностей більше, тим сильніше незадоволеність. Ідеал вказує, яких змін родинного функціонування хотів би добитися випробовуваний.
Методика містить список з 20 тверджень. Завдання випробовуваного полягає в тому, аби оцінити кожне твердження за мірою його вираженості за пятибалльной шкалою. Причому така оцінка проводитися двічі. У першому випадку випробовуваний оцінює реальне родинне функціонування, в другому - таке, яким хотілося б воно бачити, тобто ідеальне.
Методи дослідження дитячо-батьківських стосунків
Найважливіша сфера діяльності родинного психолога - робота з батьками, бо їх роль визначає формування унікальної для кожного дитяти ситуації розвитку.
Вивчаючи міжособові стосунки в системі "батько-дитя" очима батька, практичний родинних психолог звертає увагу на особливості родинного виховання:
батьківські установки і реакції;
відношення батьків до дитяти і життя в сім'ї;
порушення виховного процесу в сім'ї;
причини відхилень в родинному вихованні;
типи виховання;
рівень батьківської компетентності і тому подібне
Ці аспекти взаємовідношення батьків і дітей досліджується за допомогою таких методик:
Методика PARI (parental attitude research instrument) призначена для вивчення відношення батьків (перш за все, матерей) до різних сторін сімейного життя (сімейній ролі). Автори - американські психологи Е.С. Шефер і Р.К. Белл. Ця методика широко використовувалася в Польщі (Рембовськи) і Чехословакії (Котаськова). У нашій країні адаптована Т.В. Нещерет.
У методиці виділено 23 аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відношення батьків до дитяти і життя в сім'ї. З них 8 ознак описують відношення до сімейної ролі і 15 стосуються батьківсько-дитячих стосунків. Ці 15 ознак діляться на наступних 3 групи:
1 - оптимальний емоційний контакт,
2 - зайва емоційна дистанція з дитям,
3 - зайва концентрація на дитяті.
Відношення до сімейної ролі:
обмеженість інтересів жінки рамками сім'ї, турботами виключно про сім'ю;
відчуття самопожертвування в ролі матери;
сімейні конфлікти;
надавторитет батьків;
незадоволення роллю хазяйки будинку;
"байдужість" чоловіка, його не включення в справи сім'ї;
домінування матери;
залежність і несамостійність матери.
Відношення батьків до дитяти:
Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак):
спонука словесних проявів, вербалізацій;
партнерські стосунки;
розвиток активності дитяти;
зрівняльні стосунки між батьками і дитям.
Зайва емоційна дистанція з дитям (складається з 3 ознак):
дратівливість, запальність;
суворість, зайва строгість;
ухилення від контакту з дитям.
Зайва концентрація на дитяті (описується 8 ознаками):
надмірна турбота, встановлення стосунків залежності;
подолання опору, придушення волі;
створення безпеки, побоювання образити;
виключення поза сімейний впливів;
придушення агресивності;
придушення сексуальності;
надмірне втручання в світ дитяти;
прагнення прискорити розвиток дитяти.
Кожна ознака вимірюється за допомогою 5 думок, урівноважених з погляду вимірюючої здатності і смислового змісту. Вся методика складається з 115 думок. Думки розташовані в певній послідовності, і той, що відповідає повинен виразити до них відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди. Схема перерахунку відповідей в бали міститься в "ключі" методики. Сума цифрової значущості визначає вираженість ознаки 20, мінімальна 5,18, 19,20 - високі оцінки, відповідно 8, 7, 6, 5 - низькі. Опитувальник і лист відповідей додаються.
Має сенс насамперед аналізувати високі і низькі оцінки.
"Методика діагностики батьківських стосунків" А.Я. Варга, В.В. Столін. Тест-опитувальник батьківського відношення (ОРО) представляет собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського відношення у осіб, що звертаються за психологічною допомогою по питаннях виховання дітей і спілкування з ними.
Батьківське відношення розуміється як система різноманітних відчуттів по відношенню до дитяти, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру і особи дитяти, його вчинків.
Опитувальник складається з 5 шкал.
1. Прийняття-відвернення. Шкала відображає інтегральне емоційне відношення до дитяти. Зміст одного полюси шкали: батьку подобається дитя таким яким він є. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує йому. Батько прагне проводити багато часу разом з дитям, схвалює його інтереси і плани. На іншому полюсі шкали: батько сприймає свого дитяти поганим, непристосованим, невдачливим. Йому здається, що дитя не доб'ється успіху в житті из-за низьких здібностей, невеликого розуму, поганих наклонностей. Здебільше батько випробовує до дитяти злість, досаду, роздратування, образу. Він не довіряє дитині і не поважає його.
2. Кооперація - соціально бажаний образ батьківських стосунків. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений в справах і планах дитини, прагне у всьому допомогти дитяті, співчуває йому. Батько високо оцінює інтелектуальні і творческие здібності дитяти, переживає почуття гордості за його. Він заохочує ініціативу, і самостійність дитини, прагне бути з ним на рівних. Батько довіряє дитяті, прагне встати на його точку зору в спірних питаннях.
3. Симбіоз - шкала відображає міжособову дистанцию в спілкуванні з дитям. При високих балах по цій шкалі можна вважати, що батько прагне до симбиотическим стосункам з дитям. Змістовно ця тенденція описується так - батько відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитяти, захистити його від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитину, дитя йому здається маленьким і беззахисним. Тривога батька підвищується, коли дитя починає автономізуватися через обставини, оскільки по своїй волі батько не надає дитяті самостійності ніколи.
4. Контроль (авторитарна гіперсоціалізація) - відображає форму і напрям контролю за поведінкою дитяти. При високому балі за цією шкалою в батьківському відношенні даного батька виразно є видимим авторитаризм. Батько вимагає від дитяти беззастережної слухняності і дисципліни. Він прагне нав'язати дитяті у всьому свою волю, не в змозі встати на його точку зору. За проявища свавілля дитяти суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, звичками думками, відчуттями.
5. Маленький невдаха - відображає особливості сприйняття і розуміння дитяти батьком. При високих значеннях за цією шкалою в батьківському відношенні даного батька є прагнення інфантилізувати дитину, приписати йому особисту і соціальну неспроможність. Батько бачить дитяти молодшим в порівняні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і відчуття дитяти здаються батьку дитячими, не серйозними. Дитя представляється не пристосованим, не успішним, відкритим для поганих впливів. Батько не довіряє своєму дитяті, досадує на його неуспішність і не вмілість. У зв'язку з цим батько прагне захистити дитяти від труднощів життя і строго контролювати його дії.
3. Для дослідження сфери міжособистісних стосунків дитини і його сприйняття внутрісімейних стосунків призначена дитяча проектна методика Рене Жіля. Мета методики полягає у вивченні соціальної пристосованості дитини, а також його взаємин з оточуючими.
Методика є візуально-вербальною, складається з 42 картинок із зображенням дітей або дітей і дорослих, а також текстових завдань. Її спрямованість - виявлення особливостей поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, що є важливими для дитини і зачіпають його відносини з іншими людьми.
Перед початком роботи з методикою дитині повідомляється, що від нього чекають відповідей на питання по картинках. Дитя розглядує малюнки, слухає або читає запитання і відповідає.
Дитина повинна вибрати собі місце серед зображених людей, або ідентифікувати себе з персонажем, що займає те або інше місце в групі. Вона може вибрати його ближче або далі від певної особи. У текстових завданнях дитині пропонується вибрати типову форму поведінки, причому деякі завдання будуються по типу соціометричних. Таким чином, методика дозволяє отримати інформацію про відношення дитини до різних людей, що оточують його (до сімейного оточення), і явищ.
Простота і схематичність, що відрізняють методику Р. Жіля від інших проектних тестів, не лише роблять її легшою для досліджуваної дитини, але і дають змогу щодо більшої її формалізації. Окрім якісної оцінки результатів, дитяча проектна методика міжособових стосунків дозволяє представити результати психологічного обстеження по ряду змінних і кількісно.
Психологічний матеріал, що характеризує систему особових стосунків дитяти, можна умовно розділити на дві великі групи змінних.
1) Змінний, який характеризує конкретно-особистісні стосунки дитини: відношення до сімейного оточення (мати, батько, бабуся, сестра і ін), відношення до друга або подрузі, до авторитарного дорослого і ін.
2) Змінні, що характеризують самого дитяти і виявляється в різних стосунках: товариськість, відгороджена, прагнення до домінування, соціальна адекватність поведінки.
Всього автори, що адаптували методику, виділяють 12 ознак:
відношення до матери;
відношення до отця;
відношення до матери і отця;
відношення до братів і сестер;
відношення до бабусі і дідуся;
відношення до друга;
відношення до вчителя;
допитливість;
прагнення до домінування;
товариськість;
відгороджена;
адекватність.
Відношення до певної особи виражається кількістю виборів даної особи, виходячи з максимального числа завдань, які направлені на виявлення відповідних відносин.
Методику Р. Жіля не можна віднести до чистих проектних, вона є перехідною формою між анкетою та проектними тестами. У цьому її велике перевага. Вона може бути використана як інструмент глибинного вивчення особи, а також в дослідженнях, що вимагають вимірів і статистичної обробки.
Крім тестування в дослідженні сімейної пари можна використовувати опитування, анкету, інтерв’ю.
Метод опитування дозволяє практичному психологу виявити соціально-економічні та демографічні характеристики сімейної пари: житлові умови, сімейний бюджет, стаж шлюбу, вік подружжя і різницю у віці, освіту, чим займаються у вільний час, кількість і вік дітей. Позитивний вплив на шлюб хороші матеріальні та житлові умови, приблизно рівність у віці або більш старший (3 - 7 років) вік чоловіка, відсутність різниці в освіті, кількість дітей від одного до чотирьох.
Метод бесіди або інтерв’ю можна використовувати у випадку необхідності вивчення мікросередовища родини. Цей фактор також має значення у стабілізації шлюбу і родини в цілому. Крім цього, необхідно знати на якій стадії знаходиться подружжя, так як для кожної стадії характерні типові проблеми, структура відносин, образ родини. Ці знання психолог може отримати тільки після вільної бесіди.
Цілеспрямовано після кожного комплексного дослідження дошлюбного і шлюбного періоду сімейної пари складати психограму подружжя (А.Н. Волкова, Т.М. Трапезникова) по наступним напрямкам:
зони конфліктів подружжя, потенційний ініціатор в кожній із зон;
ступінь особистої сумісності;
загальна міра взаєморозуміння і згідності по різним сторонам сімейного життя;
загальний прогноз відносин в парі;
рекомендації по формам та змісту колекційної роботи з парою в цілому та з кожним із подружжя окремо.
В основі психограми подружжя лежить порівняльний аналіз результатів, які були отримані в процесі всебічного дослідження сімейних взаємовідносин.
Одним із головних напрямків роботи практичного сімейного психолога являється діагностика, вона дозволяє отримати повну і надійну інформацію про взаємовідносини членів родини на різних етапах їхнього життя.
Психологи використовують різноманітні методи соціально-психологічної діагностики: опитування, спостереження, експеримент, метод соціометрії, кількісно-якісний аналіз документів, тестування.

2.4 Методи терапії у вирішенні сімейних проблем

В даний час родинна терапія є досить гнучким підходом і може включати індивідуальні зустрічі з членами сім'ї, роботу з окремими родинними підсистемами (подружньою, дитячо-батьківською діадою, тріадою - батьки плюс проблемне дитя, підсистемою сибсов і т.д.), нуклеарною або багатопоколіньою, поширеною сім'єю, роблячи при цьому акцент на спільні зустрічі і плануючи створення умов для зміни у всій родинній системі.
Мету роботи з сім'єю можна розподілити по чотирьох основних рівнях. До мети першого рівня відносяться індивідуальну мету членів сім'ї. До мети другого рівня - те, чого вся сім'я в цілому хотіла б досягти. До мети третього рівня можна віднести певні зміни в стосунках сім'ї з суспільством. До мети четвертого рівня можна віднести чекання і потреби самого психотерапевта. Враховуючи багаторівневий характер психотерапевтичної роботи з сім'ями, неважко уявити собі, наскільки складним може бути тут процес постановки завдань.
В родинній терапії можна виділити короткострокові і довгострокові завдання. Психотерапевт повинен мати певні уявлення про завдання як кожної окремої сесії, так і всього психотерапевтичного процесу.
Завданнями терапії подружніх розладів є полегшення емоційних страждань і труднощів, досягнення благополуччя пари в цілому і кожного з партнерів зокрема.
Психотерапевтові слід присікати прагнення подружжя "скотитися" до взаємних звинувачень і образ, його завдання - дати надію на побудову нових, кращих стосунків. Завдання терапевта полягає в подоланні непорозумінь, замішання, спотворень для того, щоб допомогти партнерам виробити єдину думку про суть проблеми. Долаючи конфлікти, викликані розбіжностями, розчарування, засмучення, відсутність комплементу, психотерапевт усуває старі патерни поведінки, тим самим розчищаючи дорогу якісно новій взаємодії.
У психотерапії і консультуванні існує цілий ряд концепцій, основних підходів до дозволу подружніх проблем (Кратохвіл, 1999; Меновщиков, 2002). Традиційно виділяють підходи:
1) Психоаналітичний;
2) Гуманістичний;
3) Системний;
4) Поведінковий.
Психоаналітичний підхід. Тут подружня дисгармонія розглядається з точки зору внутрішньої мотивації поведінки подружжя. Поточні родинні конфлікти пов'язують з минулим, з прикладами поведінки в минулих стосунках.
Гуманістичний підхід. У його основі лежить прагнення змінити уявлення про шлюб. Спілкування подружжя повинно стати відкритим, щирим. Психотерапевт створює умови, в яких подружжя прагне до вербалізації своїх відчуттів і тим самим до поліпшення взаєморозуміння. Відчуття (у тому числі і агресію) слід виражати, що не повинно наводити до загострення конфлікту.
Психотерапевт проявляє самопочуття, щирість по відношенню до кожного з партнерів. Подружжя повинне навчитися слухати один одного, не виражати при цьому оцінки або думки, розуміти партнера, відчувати його переживання. У гуманістичному підході до подружніх проблем основний наголос падає на відвертість, аутентичність, толерантність, потребу в самовираженні, приналежності до іншого і незалежний розвиток особи кожного.
Системний підхід. Тут в сферу уваги терапевта потрапляє взаємообумовленість поведінки партнерів по шлюбу або всіх членів сім'ї.
Поведінковий напрям в подружній психотерапії в даний час є найбільш поширеним підходом. Метою тут є раніше всієї зміни поведінки партнерів, при цьому використовуються методи підкріплення і вчення. Цей похід дозволяє:
1) Управляти позитивною поведінкою подружжя;
2) Давати необхідні соціальні знання і уміння, особливо у сфері спілкування і спільного вирішення проблем;
3) Виробляти ефективну подружню угоду про взаємну зміну поведінки.
Подружня терапія або консультування починається дослідження головних проблем, що є завданням будь-якого інтерв’ю. Важливо знати, чого саме бажають подружжя, чого чекає оточення, що потрібне кожному з партнерів від іншого, інших членів сім’ї, оточення. Важливо також зрозуміти, що кожен чоловік готовий зробити для іншого, сім’ї, оточення.
Родинна терапія за час свого розвитку асимілювала велике число різних методичних прийомів. Кожна з нових шкіл привносить свою техніку, вживану для вирішення тих завдань, які представники саме цієї школи вважають найважливішими.
Найбільш відомі і широко використовувані методологічні принципи родинної терапії - це нейтральність, циркулярність і гіпотетична.
Нейтральність: ефективна психотерапія вимагає від психотерапевта зберігати нейтральну позицію. Він рівно співчуває всім членам сім'ї, не приєднується внутрішньо ні до кого і забезпечує всім членам сім'ї рівні можливості говорити і бути почутими.
Циркулярність: все, що відбувається в сім'ї, підкоряється не лінійній, а циркулярній логіці. Методологічний прийом, що реалізовує принцип циркулярності в процесі психотерапії, - циркулярне інтерв'ю.
Психотерапевт задає по черзі членам сім'ї особливим чином сформульовані питання або одне і те ж питання.
Гіпотетична: основна мета спілкування психотерапевта з сім'єю - формулювання і перевірка гіпотези про мету і сенс родинної дисфункції.
Без гіпотези психотерапевт будь-якого напряму не в змозі отримати або організувати інформацію. Він перш за все повинен знати, що досліджує, інакше у нього лише накопичиться маса безглуздих даних. Мета дослідження полягає в певному взаємозв'язку між симптомом і системою в рамках часу і зміни.
Психотерапевт може неодноразово змінювати гіпотетичне формулювання у міру того, як при роботі з сім'єю у нього накопичується нова інформація. Для здійснення втручання зовсім не обов'язково чекати остаточної гіпотези, оскільки у багатьох випадках лише само втручання поставляє бракуючу інформацію. Також не обов'язково, аби гіпотеза була абсолютно точною, - вона лише має бути абсолютно прийнятна для даної сім'ї і для зміни.
Окрім індивідуальної терапії є ще групова подружня терапія. Групова терапія з подружніми парами надає клієнтам можливість своїми очима побачити неадекватні форми міжособових стосунків і навчатися новим навикам і установкам. Під час заняття важливі взаємна підтримка членів групи з аналогічними проблемами і використання досвіду інших людей. Своя поведінка в сім'ї і взаємовідношення з партнером кожен може "програти" в психологічних сценах, де учасники групи грають ролі його домашніх. Техніка обміну ролями допомагає краще зрозуміти партнера і об’єктивніше оцінити себе, відбитого в "психодраматичному дзеркалі". За допомогою членів групи клієнт може досліджувати і відпрацювати різні форми поведінки і оцінити його результати. Група надає моральну підтримку клієнтові, укріплює в нім відчуття власної гідності, адаптуватися до родинної ситуації, що дозволяє зберегти сім'ю.
Зазвичай в груповій подружній терапії беруть участь 5-7 подружніх пар. При цьому використовуються принципи і методи звичайної групової психотерапії.
Групова подружня терапія дозволяє краще освоїти різні види спілкування. Вона дає можливість правильно оцінити результати конструктивної сварки: кожна пара може випробувати це на собі і отримати оцінку з боку інших.
Розділ 3. Дослідження характеру верховенства та розподілу ролей в сім’ї

Мета дослідження: вивчити рольову структуру, виявити чинники, що впливають на неї, на характер верховенства в матріархальній і патріархальній сім'ях.
Задачі дослідження:
Вивчити методики діагностики сімейних відносин;
Розробити програму емпіричного дослідження відповідно до висунутих гіпотез;
Привести кількісний аналіз емпіричних даних;
Узагальнити результат емпіричного дослідження, сформулювати основні висновки і практичні рекомендації.
Об'єкт дослідження: верховенство в сім'ї.
Предмет дослідження: характер верховенства в сім'ї в сучасних подружніх парах.
Гіпотези дослідження: "Якщо в шлюбах, які укладені в 50-80х рр. домінувала чоловіча роль, то в сучасних сім'ях 21ст. присутнє верховенство жіночої ролі".
Незалежна перемінна: термін шлюбу.
Залежна перемінна: домінування жіночого або чоловічого верховенства в сімейних стосунках.
Методичний інструмент:
Для дослідження характеру верховенства чоловіка в сім'ї використовувалися методики:
Методика "Розподіл ролей в сім'ї" (Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Л.М.);
"Методика діагностики міжособистісних відносин" Т. Лірі;
анкетування.
Експериментальний матеріал: 2 опитувальника, 2 бланка з питаннями та інструкцією, анкета.
Структура дослідження:
Двадцяти сім’ям, які були укладені в 50 - 80рр. ЧЧ ст. і в ЧЧI ст., було запропоновано відповісти на питання методик "Розподіл ролей в сім’ї" (Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Л. М) та "Діагностика міжособистісних відносин" Т. Лірі. Перша методика визначає міру реалізації чоловіком і дружиною конкретних ролей: відповідального за матеріальне забезпечення сім'ї; господаря (хазяйки) будинку; відповідального за виховання дітей; організатора родинної субкультури, розваг; сексуального партнера; психотерапевта. Друга призначена для дослідження характеру відносин чоловіка до дружини (альтруїстичного і дружелюбного або авторитарного, егоїстичного, агресивного), який впливає на характер верховенства. Дослідження міжособистісних відносин за допомогою методики Т. Лірі дозволяє вивчити 4 орієнтацій, тенденцій (домінування - підлеглість, дружелюбність - агресивність). Також відповісти на питання маленької анкети, яка дасть можливість судити про кількість людей, яка визнає тип верховенства в родині. Опитування проходилося вдома у випробуваних, які відповідали на питання в різних кімнатах. Час був не обмежений. Серед випробуваних було 20 жінок та 20 чоловіків.
Для оцінки значимості різниці результатів (по методикам "Розподіл ролей в сім’ї" та "ДМВ" Т. Лірі) між подружжями 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст. використовуємо t - критерій Стьюдента.

3.1 Аналіз отриманих даних по методиці "ДМВ" Т. Лірі

Результати досліджень подружніх пар по методикам "ДМВ" Т. Лірі представленні в додатку Б (табл.1, табл.2). Текст опитувальника представлений в додатку Д.
Для вирахування емпіричного значення двох виборчого t - критерію для незалежних вибірок використовується формула:
Де, М1, М2 - середнє арифметичне,
у1, у2 - стандартні відхилення,
N1,N2 - розмір вибірки.
у в свою чергу вираховується по наступним формулам:
Де, S - вибіркова дисперсія перемінної (вибірки).
Статистичні підрахунки відбувалися за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Word’03.
Порівнюючи подружжя 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст. по методиці "ДМВ" Т. Лірі відображаємо результати у виді таблиці з 10 колонками, 2 із яких відповідають тенденціям "Домінування" та "Дружелюбність", а останні 8 - основним типам міжособистісним відносинам. Але для підрахунку результатів використовуються дані тільки по двом шкалам "Домінування" та "Підкорений".
Таблиця 1
Обробка результатів за допомогою методам математичної статистики для обох подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
ДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідкор. Залеж. Друж. АльтДисперсія
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
15,69
29, 20
7,78
3,53
2,05
2,77
7,10
7,64
5,92
9,29Дисперсія
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
18,91
72,76
7,38
3,31
5,46
6,89
9,46
5,46
12,4
13,8Середнє значення
(подружжів ЧЧЙ ст)
1,59
2,90
5,90
4,50
4,45
4,15
4,55
4, 20
5,85
5,85Середнє значення
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
0,44
2,89
4,30
3,55
3,90
4,05
4,75
4,25
5,30
5,30t-критерий Стьюдента0,880,001,841,620,900,140,220,060,570,51
Кількість ступенів свободи підраховується як

df = N1 + N2 – 2

де, N - розмір вибірки
Число ступенів свободи дорівнює 38. Ми не отримали значних результатів.
Таблиця 2
Ступінь різниці результатів між чоловіками подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
ДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідкор. Залеж. Друж. АльтДисперсія
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
22,49
31,12
9,57
4,22
1,83
2,71
8,94
7,11
5,51
9,66Дисперсія
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
19,10
55,28
9,29
3,78
2,71
1,57
10,0
5,34
6,93
15,51Середнє значення
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
2,11
1,99
6,70
5,00
4,50
4,40
5,50
4,00
5,80
6,10Середнє значення
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
2,90
1,70
4,80
4,00
3,60
3,70
4,00
3,70
4,60
4,80t-критерий Стьюдента0,550,091,961,581,891,511,540,381,521,16
Число ступенів свободи дорівнює 18. Ми також не отримали значних результатів.

Таблиця 3
Порівняння ступенів різниці між дружинами подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
ДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідкор. Залеж. Друж. АльтДисперсія
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
10,03
28,28
5,43
2,67
2,49
2,99
4,04
8,93
6,99
9,82Дисперсія
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
7,32
95,18
5,73
2,77
8,62
12,71
8,72
5,51
18,22
13,07Середнє значення
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
1,07
3,90
5,10
4,00
4,40
3,90
3,60
4,40
5,90
5,60Середнє значення
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
2,03
4,08
3,80
3,10
4, 20
4,40
5,50
4,80
6,00
5,80t-критерий Стьюдента3,330,071,741,730,270,562,380,470,090, 19
Число ступенів свободи дорівнює 18. В цьому випадку ми отримали два значних результата:
t - критерій Стьюдента по тенденції "Домінування" дорівнює 3,33, де імовірність допущення помилки 0,01;
t - критерій Стьюдента по типу міжособистісних відносин "Підкорений" дорівнює 2,38, де імовірність допущення помилки 0,05.
Для уточнення наших результатів ми порівняли тенденції та типи міжособистісних відносин подружжів кожного типу сімей.

Таблиця 4
Ступінь різниці між подружжями ЧЧЙ ст.
ДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідкор. Залеж. Друж. АльтДисперсія
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
10,03
28,28
5,43
2,67
2,49
2,99
4,04
8,93
6,99
9,82Дисперсія
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
22,49
31,12
9,57
4,22
1,83
2,71
8,94
7,11
5,51
9,66Середнє значення
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
1,07
3,90
5,10
4,00
4,40
3,90
3,60
4,40
5,90
5,60Середнє значення
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
2,11
1,89
6,70
5,00
4,50
4,40
5,50
4,00
5,80
6,10t-критерий Стьюдента0,821,171,851,700,220,942,360,450,130,51
Число ступенів свободи дорівнює 18. Отримано один значимий результат: t - критерій Стьюдента по типу відносин "Підкорений" дорівнює 2,36, де імовірність допущення помилки 0,05.

Таблиця5
Ступінь різниці між подружжями 50 - 80 рр. ЧЧ ст.
ДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідкор. Залеж. Друж. АльтДисперсія
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
7,32
95,16
6,36
3,11
9,69
14,25
9,78
5,53
19,25
14,03Дисперсія
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
19,10
55,28
9,29
3,78
2,71
1,57
10,0
5,34
6,93
15,51Середнє значення
(подружжі
в ЧЧЙ ст)
2,03
4,08
3,89
3,11
4,22
4,33
5,56
4,56
5,67
5,56Середнє значення
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
2,90
1,70
4,80
4,00
3,60
3,70
4,00
3,70
4,60
4,80t-критерий Стьюдента4,290,871,031,510,790,711,561,160,930,62
Число ступенів свободи дорівнює 18. Отриманий один значимий результат. t - критерій Стьюдента по тенденції "Домінування" дорівнює 4,29, де імовірність допущення помилки 0,001.
3.2 Аналіз отриманих даних по методиці "Розподіл ролей в сім’ї"

Результати дослідження по методиці "Розподіл ролей в сім’ї" (Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Л. М) представлені в додатку А (табл.1, табл.2). Текст опитувальника представлений в додатку Г.
Порівнюючи результати в сім’ях по методиці "Розподіл ролей в сім’ї", відображаємо ці результати у виді таблиці, кожна із 7 колонок відповідає певній ролі в сім’ї.

Таблиця 6
Обробки результатів за допомогою методам математичної статистики для обох подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
Вихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. Дисперсія (подружжя ЧЧЙ ст)
0,35
0,15
0,31
0,21
0,36
0,16
0,31Дисперсия (подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
0,37
0,31
0,42
0,13
0,57
0,26
0,15Середнє значення (подружжів
ЧЧЙ ст)
2,97
2,76
1,73
2,76
2,80
2,38
2,50Середнє значення (. подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст.)
2,90
2,69
1,84
2,44
2,94
2,33
2,17t-критерий Стьюдента0,340,600,602,670,670,342,17
Число ступенів свободи дорівнює 38. В такому випадку ми отримали два значних результати:
Різниця між підгрупами, яка вимірювалася за допомогою t - критерія Стьюдента (дорівнює 2,67), виявилися значними (рівень значимості - 0,02) для ролі "Організатора розваг".
Різниця між підгрупами, яка вимірювалася за допомогою t - критерія Стьюдента (дорівнює 2,17), виявилися значними (рівень значимості - 0,05) для ролі " Організатора сімейної субкультури".

Таблиця 7
Ступінь різниці результатів між чоловіками 50 - 80рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
Вихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. Дисперсія
(подружжів
ЧЧЙ ст)
0,40
0,09
0,27
0,23
0,29
0,16
0,38Дисперсія (подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
0,34
0,18
0,40
0,15
0,52
0,25
0,05Середнє значення (подружжів
ЧЧЙ ст)
2,85
2,82
1,61
2,77
2,76
2,482,48Середнє значение (подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
2,91
2,83
1,86
2,47
3,00
2,31
2,11t-критерий Стьюдента0,310,091,362,181, 201, 192,51
Число ступенів свободи дорівнює 18. Отримано два значних результати:
t - критерій Стьюдента для ролі "Організатора розваг" дорівнює 2,18. Різниця значна на рівні 0,05;
t - критерій Стьюдента для ролі "Організатора сімейної субкультури" дорівнює 2,51. Різниця значна на рівні значимості 0,05.
Таблиця 8
Ступінь різниці результатів між дружинами 50 - 80рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
Вихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. Дисперсія
(подружжів
ЧЧЙ ст)
0,32
0,22
0,36
0,21
0,47
0,16
0,27Дисперсія
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
0,44
0,42
0,49
0,11
0,68
0,30
0,26Середнє значение
(подружжів
ЧЧЙ ст)
3,08
2,73
1,84
2,79
2,83
2,27
2,52Середнє значение
(подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст)
2,89
2,54
1,82
2,40
2,88
2,34
2,23t-критерий Стьюдента0,981,060,103,080,210,461,77
Число ступенів свободи дорівнює 18. Отримана одна значна різниця по t - критерій Стьюдента для роли "Організатора розваг", яка дорівнює 3,08, де імовірність допускання помилки 0,01.
Отже, ми порівняли два типа сімей (50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст). Потім ми рішили порівняти подружжя усередині кожного типа сім’ї по критерію їх участі у виконання сімейних ролей.

Таблиця 9
Ступінь різниці результатів між подружжями ЧЧЙ ст.
Вихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. Дисперсія (дружини) 0,320,220,360,210,470,160,27Дисперсія (чоловіка) 0,400,090,270,230,290,160,38Середнє значення (дружини)
3,08
2,73
1,84
2,79
2,83
2,27
2,52Середнє значення (чоловіка)
2,85
2,82
1,61
2,77
2,76
2,48
2,48t-критерий Стьюдента1,220,721,290,140,361,670,22
Число ступенів свободи дорівнює 18. Ми не отримали значних результатів.

Таблиця 10
Ступінь різниці результатів між подружжями 50 - 80 рр. ЧЧ ст.
Вихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. Дисперсія (дружини) 0,440,420,490,110,680,300,26Дисперсія (чоловіка) 0,340,180,400,150,520,250,05Середнє значення (дружини) 2,892,541,822,402,882,342,23Середнє значення (чоловіка) 2,912,831,862,473,002,312,11t-критерий Стьюдента0,101,680, 190,610,490,180,95
Число ступенів свободи дорівнює 18. Ми не отримали значних результатів.

3.3 Обговорення результатів по методикам

Результати обробки даних по методиці "Розподіл ролей в сім’ї" (в тому випадку, коли тестувалися чоловік і дружина) говорять про те, що існує різниця між подружжями 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст. по ступеню участі подружжів у виконанні ролей "Організатора розваг" та "Організатора сімейної субкультури".
Причому подружжя ЧЧЙ ст. вважають, що в організації розваг лідирує дружина, а в організації сімейної субкультури приймають участь вдвох порівну. Подружжя ж 50 - 80 рр. ЧЧ ст. вважають, що чоловіки більш приймають участь організації розваг, так само як і в організації сімейної субкультури.
Враховуючи те що, максимальний бал дорівнює 4, мінімальний 1, а середній 2,5, і "чим вище бал, тим в більшій мірі дана роль … реалізується дружиною, чим нижче - реалізується чоловіком" /Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Л.М., 1987, с.40/, ми можемо приступити до подальшого аналізу.
Коли порівнювалися дружини 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст., то з’ясувалося, що між ними є різними по мірі участі у виконанні ролі "Організатора розваг". При цьому дружини ЧЧЙ ст. вважають, що вони більше приймають участь, ніж їхні чоловіки у виконанні цієї ролі. А дружини 50 - 80 рр. ЧЧ ст. вважають, що вони менше своїх чоловіків приймають участь у виконанні цієї ролі.
При порівняні чоловіків з різних типів сімей з’ясувалося, що чоловіки ЧЧЙ ст. вважають, що їхні дружини більше, ніж вони, приймають участь у виконанні ролі "Організатора розваг", тоді як в ролі "Організатора сімейної субкультури" вони приймають участь в рівній мірі. Чоловіки ж 50 - 80 рр. ЧЧ ст. вважають, що вони більше, ніж їхні дружини, приймають участь у виконанні цих двох ролей.
Перевірка за допомогою порівняння двох подружжів усередині дозволила судити про те, що не існує статистично значимої різниці в думках чоловіка та дружини відносно характеру розподілу ролей в сім’ї це стосується двох типів сімей.
Узагальнюючи дані, можна сказати що, що подружжя ЧЧЙ ст. згодні у міркуванні, що дружини у більшій мірі приймають участь у виконанні наступних ролей: виховування ролей, у створенні емоційного клімату, організатора розваг, "хазяйки" та організатора сімейної субкультури. В свою чергу, чоловіки, на думку чоловіка та дружини, більш приймають участь в матеріальному забезпечені родини та виконують роль сексуального партнера.
У подружжях 50 - 80 рр. ЧЧ ст. дружини виконують наступні ролі: вихователя дітей, створенні емоційного клімату та "хазяйки". Чоловіки займаються переважно матеріальним забезпеченням, організацією розваг і сімейної субкультури, а також виконують роль сексуального партнера.
Результати по методиці "ДМВ" Т. Лірі. Порівняння подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. з подружжями ЧЧЙ ст. не показало статистично значимих різниць в тенденціях і типах міжособистісних відносин. До такого висновку ми прийшли, порівнюючи чоловіків 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
При порівнянні дружин 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст. була виявлена різниця між ними в тенденції до домінування (дружини ЧЧЙ ст. більш домінують, ніж дружини 50 - 80 рр. ЧЧЙ ст.) и по типу "Підкорений" (дружини 50 - 80 рр. ЧЧ ст. схильні підкорятися в більшій мірі, ніж дружини ЧЧЙ ст.).
Порівняння чоловіків - представників шлюбів ЧЧЙ ст. показало більшу, в порівнянні з дружинами, схильність чоловіків використовувати тип "Підкорений".
Порівняння чоловіків та дружин як представників подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. виявило тенденцію чоловіків домінувати більше, ніж їхні дружини.
І, нарешті, обробка автобіографічних даних дозволила нам заключити, що в подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. визнано верховенство чоловіків головою сім’ї (20 стверджень, що представники сильної статі - є головою сім’ї). Так як у подружжів ЧЧЙ ст.10 чоловік заявило, що у них рівноправність, 7 - що дружина являється головою і тільки 3 - що голова чоловік.
Висновки та рекомендації

Аналіз статистичних результатів дослідження дозволяє нам зробити деякі висновки відносно нашої гіпотези і стані ролевої структури в шлюбах, які були укладені в 50 - 80 рр. ЧЧ ст. та ЧЧЙ ст.
Традиційно чоловічими вважаються ролі відповідального за матеріальне забезпечення родини ті сексуального партнера, а жіночими - ролі вихователя дітей та "хазяйки".
В процесі дослідження ролевої структури та міжособистісних відносин подружжів ЧЧЙ ст. ми з’ясували, що дружини більш домінантні, а їхні чоловіки, навпаки, більш схильні підкорятися. Отже, цей тип сім’ ї більш схожий на традиційний с верховенством дружини (матріархат). Але автобіографічні дані говорять, що в подружжях ЧЧЙ ст. "вживаються" одночасно егалітарні та матріархальні уявлення про характер верховенства. Картина розподілу ролей між чоловіком та жінкою має вигляд класичної традиційної: чоловіки більше приймають участь у матеріальному забезпечені та являються активними в ролі сексуального партнера; а жінки більше відповідальні за реалізацію останніх ролей: виховання дітей, створення емоційного клімату, роль "хазяйки", організатора сімейної субкультури та дозвілля.
Про подружжя 50 - 80 рр. ЧЧ ст. результати дослідження говорять, що в міжособистісних відносинах дружини схильні підкорятися, а чоловіки проявляють тенденцію до домінування. Ці родини схожі на традиційні патріархальні, тим більш, що визнається безперечне верховенство чоловіка. Однак, чоловіки, поміж своїх традиційних ролей, виконують такі ролі як організатор розваг (дружини з цим погоджуються) та сімейної субкультури. Такі родини можна віднести до перехідної форми ролевої структури (не егалітарної та не традиційної). З чоловічим типом верховенства, визнання якого дружиною пов’язано з великою участю чоловіка в організації розваг. Дружини ж виконують наступні ролі: вихователя ролей, створення емоційного клімату та "хазяйки".
З вище перерахованого можна сказати, що наша гіпотеза підтверджується. В шлюбах, які укладені в ЧЧЙ ст. домінує жіноча роль.
В методиці "ДМВ" Т. Лірі мінімальним значенням, який відповідає щирості відповідей випробуваних, являється 4 бала. У подружжів ЧЧЙ ст. ми отримали відповіді сумнівної щирості у 4 чоловік, а у подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. - у 8 чоловік.
Ми вважаємо, що ми можемо прослідити зв’язок.
Процес тестування з метою діагностики особливостей розподілу ролей та міжособистісних відносин викликав у випробуваних з подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. труднощі, які пов’язані з несумісністю стверджень переважно 3 октанта ("ДМВ") і питань про сексуальну сферу ("Розподіл ролей в сім’ї").
Ми маємо думку, частково викладено у огляді літератури та основана на досліді інтерв’юванні випробуваних подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст., що дана категорія людей значно відрізняється по ціннісному і світоглядному потенціалу від тієї середньостатистичної виборці, по якій звичайно проводяться стандартизація та валідизація багатьох опитувальників.
Це обґрунтує необхідність подальшого вивчення міжособистісних особливостей та міжособистісних відносин подружжів.
Висновок

По теорії: Виходячи з аналізу літератури по питаннях сімейної рольової структури і соціального домінування, ми приходимо до думки, що яка-небудь конкретна форма ролевої структури (РС) не є об'єктивно "кращою" в порівнянні з іншими. Це узгоджується із затвердженням Ю.Е. Алешиной, що традиційність стосунків в "перехідні" періоди (стаж шлюбу 6-18 років) сприяє ефективнішому вирішенню завдань, що стоять перед сім'єю, і тому "вигідна" сім'ї і позитивно пов'язана із задоволеністю шлюбом. У "стабільні" ж періоди (стаж шлюбу 1-6 і 18 років) традиційність не виправдана і повинна негативно впливати на задоволеність шлюбом /Алешина Ю.Е. 1995/. З одного боку, таке положення майже анулює необхідність вивчення рольової структури сім'ї (відомо, які її типи впливають позитивно на які періоди сімейного життя).
З іншого боку, погляди подружжя на рольову структуру сім'ї і верховенство досліджувалися, в основному, як вироблені подружжям в процесі переговорів і сумісного життя під впливом їх власних унікальних уявлень.
По експерименту:
За допомогою методики "Розподіл ролей в сім’ї" можна визначити ступінь реалізації чоловіком та дружиною відповідних ролей. А саме: відповідального за матеріальне забезпечення родини, хазяїна (хазяйки) будинку, відповідального за виховування дітей, організатора сімейної субкультури, розваг, сексуального партнера, психотерапевта.
За допомогою методики "ДМВ" Т. Лірі можна дослідити характер відношення чоловіка до дружини (дружелюбного та альтруїстичного або авторитарного, агресивного, егоїстичного), а також дозволяє вивчити 4 орієнтації, тенденції (домінування - підкорення, дружелюбність - агресивність).
Шлюби, які були укладені в 50 - 80 рр. ЧЧ ст. і в ЧЧЙ ст. відрізняються між собою по мірі участі чоловіка та дружини у виконанні ролей організатора розваг та сімейної субкультури;
Чоловіки в подружжях 50 - 80 рр. ЧЧ ст. в більшій мірі реалізують ролі організатора розваг та сімейної субкультури, ніж чоловіки подружжів ЧЧЙ ст.;
У міжособистісних відносинах чоловіки подружжів 50 - 80 рр. ЧЧ ст. проявляють тенденцію домінування, а їхні дружини - підкорення. В свою чергу, чоловіки подружжів ЧЧЙ ст. схильні підкорятися в міжособистісних відносинах, а їхні дружини - бути більш домінантними.
Рекомендації:
Розподіл ролей та обов’язків в родини - справа індивідуальна. Не намагайтесь застосовувати до себе правила та еталони, які вам, може бути, не підходять. Ви поєднали ваші долі, щоб радувати один одного, а не для того, щоб відповідати якимось уявленням про ідеальну родину;
Якщо ви не задоволені тим, як до вас відноситься чоловік/дружина, марно засуджувати або докоряти: докорів ніхто не любить. Навпаки, всією своєю поведінкою демонструйте задоволення, тим що вас улаштовує. Таким чином, чоловік/жінка мимоволі стане частіше іти вам на зустріч та не буде засмучувати;
Взаємовідносини навіть між самими близькими людьми не може бути абсолютним. Вас може ображати, що ваша половинка не відчуває вашого настрою та не розуміє бажання, яке вважається очевидним. Не бійтеся виражати ваші почуття та думки;
Більшість проблем людина створює собі сама, тому не поспішайте звинувачувати чоловіка/жінку, якщо вас щось не задовольняє. Звичайно, не виключено, що винен саме він, але все одно треба розібратися у всьому;
Уникайте споживчих відносин один з одним, не оцінюйте чоловіка/жінку як джерело задоволення ваших потреб. На великий рахунок ваші потреби - загальні, задовольняти їх краще разом;
Бажаючи майбутнього сімейного щастя вашим дітям, виховуйте їх прикладом. Пам’ятайте: хороший чоловік/жінка, як правило, підростає в хорошій родині
Список використаної літератури

1. Аккерман Н. Теория семейной динамики // Семейная психотерапия. СПб.: Питер, 2000.
2. Алешина Ю.Е. Удовлетворенность браком и межличностное восприятие в супружеских парах с различным стажем совместной жизни: Дисс. …канд. психол. наук. - М., 1985. - 263с.
3. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений: спецпрактикум по психологии. - М.: МГУ, 1987. - 120с.
4. Алешина Ю.Е., Лекторская Е.В. Ролевой конфликт работающей женщины // Вопросы психологии. - 1989. - №5. - С.80-88.
5. Андреева Г.М. Социальная психология. - Издательство Московского университета, 1980.
6. Андреева Т.В. Семейная психология СПб.: Речь, 2004. - 244 с.
7. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. М.: МГУ; Из-во Междунар. университета бизнеса и управления ("Братья Карич"), 1996.
8. Антонюк Е.В. Представления супругов о распределении ролей и становление ролевой структуры молодой семьи: Дисс. …канд. психол. наук. - М., 1992. - 169с.
9. Арутюнян М.Ю. Особенности семейного взаимодействия в городских семьях с различным распределением бытовых ролей: Дисс... канд. филос. наук. - М., 1984. - 185с.
10. Белинская Е.П., Куликова И.В. Представления подростков о своем социальном будущем // Мир психологии. - 2000. - №4. - С.135-147.
11. Борисова О.Н. Новое и традиционное в социальном регулировании брачно-семейных отношений // Методология исследований управления социальными процессами в процессе перестройки. - Калинин, 1979. - С.88-94.
12. Варга А.Я. Системная семейная психотерапия. Курс лекций. СПб.: Речь, 2001.
13. Витек К. Проблемы супружеского благополучия /Пер. с чешск. /Под ред. М.С. Мацковского. - М.: Прогресс. 1988. - 144с.
14. Волкова А.Н. Социально-психологические факторы супружеской совместимости: Дисс. …канд. психол. наук. - Ленинград, 1979. - 141с.
15. Волкова И.А., Музыченко В.П. Лоскутное одеяло для одинокой женщины: Практический учебник одинокой женщины. - 2 изд. - М.: Мысль, 1993. - 238с.
16. Волкова А.Н., Трапезникова Т.М. Методические приемы диагностики супружеских отношений // Вопросы психологии. 1985. №5.
17. Голод С.И. Будущая семья: какова она? - М.: Знание, 1990. - 63с.
18. Гребень Н. Популярные психологические тесты. Современная школа.
19. Дилтс Р. Стратегии гениев. Альберт Эйнштейн / Пер. с англ. Н.Е. Ивановой. - М.: Класс, 1998. - В 3-х т. Т.2. - 192с.
20. Дмитриенко А.К. Социально-психологические факторы стабильности брака в первые годы супружеской жизни: Дисс. …канд. психол. наук. - Киев, 1989. - 177с.
21. Добрович А., Ясицкая О. Милые бранятся… - М.: Моск. Рабочий, 1988. - 172с.
22. Дружинин В.Н. Психология семьи. - 3 изд., испр. и доп. - Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 208с.
23. Елизаров А.Н. К проблеме поиска основного интегрирующего фактора семьи // Вестник Моск. Ун-та. Сер.14. Психология. - 1996. - №1. - С.42-49.
24. Елизаров А.Н. Психологическое консультирование семьи. М.: Ось-89, 2004.
25. Ивлева В. Семейная психология. Современная школа, 2006, 352 с.
26. Ильин Е.П. "Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины", 2003.
27. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. - М.: Педагогика, 1987. - 160с.
28. Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. - СПб.: Питер, 2001. - 464с.
29. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний / Пер. с чешского/ Под. ред.Г. С Васильченко. М.: Медицина, 1991.
30. Кузнецова Л.М. Кто сейчас глава семьи? // Хрестоматия по этике и психологии семейной жизни. - М., 1987. - С.143-151.
31. Малкина-Пых И.Г. Сеиейная терапия. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. - 992 с., ил.
32. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. - СПб.: Питер, 1997. - 688с.
33. Матеріали сайту Психологічного центру "Адалін"
http://adalin. mospsy.ru/r_03_00/r_03_03b. shtml
34. Матеріали сайту http://psy. rin.ru/article/847-102.html
35. Матеріали сайту
http://www.ippt. su/family-psychology/dissatisfaction-and-change-in-marriage/
36. Меновщиков В.Ю. Психологическое консультирование. Работа с кризисными и проблемными ситуациями. М.: Смысл, 2002.
37. Михайлов Ю.П. Дающая жизнь. Прекрасная женственность. - СПб.: Общество Русской Православной культуры Свт. Игнатия (Брянчикова); Издательство Буковского, 2000. - 84с.
38. Москвичева Н.Л. Семья в системе ценностных ориентаций личности студента: Дисс. … канд. психол. наук. - СПб., 2000. - 155с.
39. Навайтис Г. Семья в психологической консультации. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Модэк, 1999.
40. Немов Р.С. Психологическое консультирование: Учеб. для студ. вузов. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2003. - 528 с.
41. Николс М., Шварц Р. Семейная терапия. Концепция и методы. М., Эксмо, 2004.
42. Ничипоров Б.В. таинство брака и семьи: Введение в космологию домостроительства // Вопросы психологии. - 1991. - №5. - С.103-108.
43. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психол. журнал. 1982. №2, Т.2.
44. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. Киев: Лыбидь, 1990.
45. Олисаева А.М. Этнопсихологические особенности социальных ролей в семье: Дисс. …канд. психол. наук. - СПб., 1999. - 193с.
46. Пек М.С. Нехоженные тропы. Новая психология любви, традиционных ценностей и духовного роста /Пер. с англ.Н. Н. Михайлова. - М.: Аваценна, Юнити, 1996. -301с.
47. Психа В.Л. Вскоре после свадьбы. - Краснодар: Кн. изд-во, 1988. - 95с.
48. Психологический словарь (Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат; - 494с.
49. Психотерапевтическая энциклопедия /Под ред. Б.Д. Карвасарского. - СПб.: Питер, 1999. - 752с.
50. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ-М", 2006. - 672 с.
51. Ричардсон Р. Силы семейных уз. СПб.: Акцидент; Ленато, 1994.
52. Сафонова М.В. Социально-психологические особенности женщин, успешных в карьере: Дисс. …канд. психол. наук. - СПб., 1999. - 214с.
53. Словарь практического психолога (В.Б. Шапарь. - М.: ООО "Издательство АСТ"; Харьков: "Торсинг", 2004. - 734, [2] с. - (Библиотека практического психолога).
54. Собчик Л.Н. Диагностика межличностных отношений: Методическое руководство // Методы психологической диагностики.В.З. М.: МКЦ, 1990.
55. Столин В.В., Романова Т.Л., Бутенко Г.П. Опросник удовлетворительности браком // Вестн. Моск. ун-та. Сер. ЧЙV. Психология.1084. №2.
56. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум. Ростов-на-Дону: Феник, 2000.
57. Суслова Т.Ф. Личностные детерминанты совмещения профессиональных и семейных ролей жещинами - предпринимателями: Дисс. …канд. психол. наук. - М., 1999. - 138с.
58. Таланов В.Л., Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. СПб.; М.: Сова; Эксмо, 2002.
59. Торохтий В.С. Психология социальной работы с семьей. М.: Рос. акад. Образования. Центр социальной педагогики. Ин-т социальной работы, 1996.
60. Трапезникова Т.М. Социальная психология семьи: Методическое пособие к курсу лекций.Л. ЛГУ, 1987.
61. Федотова Н.Ф. Глава семьи: мотивы признания // Вопросы психологии. - 1983. - №5. - С.87-04.
62. Швейгер-Лерхенфельд А.Ф. Женщина, ее жизнь, ее нравы и общественное положение у всех наролов земного шара /Пер. с нем.М.И. Мерцаловой. /ст. о русских женщинах В.И. Немировича-Данченко. - М.: Кураре - Н, 1998. - 688с.
63. Семейная психология: учебное пособие для вузов - 3-е изд. (Серия "Gaudeamus") Шнейдер Л.Б., 2008 г., Изд.: Академический Проект
64. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. - СПб.: Питер, 1999. - 656с.
Додатки

Додаток А

Таблиця 1
Дані подружжів, які заключили шлюб в 50 - 80рр. ЧЧ ст.
по методиці "Розподіл ролей в сім’ї"


П.І.Б. Участь у сімейних роляхВихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. 1Б.В. (ч) 3,002,602,302,303,603,002,302Б.К. (ж) 3,001,301,602,003,003,002,003. И.А. (ч) 3,603,601,602,302,302,002,304И.Р. (ж) 4,003,001,602,003,002,302,605П.П. (ч) 2,302,301,602,003,602,002,006П.М. (ж) 2,002,001,602,304,001,302,007Р.П. (ч) 1,603,301,603,002,003,302,008Р.О. (ж) 1,602,602,302,602,003,301,609Р.М. (ч) 3,002,602,302,302,602,302,3010Р.В. (ж) 3,002,001,002,601,602,603,3011С.М. (ч) 3,002,603,302,603,302,302,0012С.В. (ж) 3,002,603,302,603,302,302,0013Т.П. (ч) 3,603,002,002,302,002,301,6014Т.О. (ж) 3,303,302,602,002,002,301,6015Т.В. (ч) 3,002,301,303,303,302,002,0016Т.В. (ж) 3,003,001,603,003,302,002,3017Х.І. (ч) 3,003,001,302,304,001,602,3018Х.О. (ж) 3,003,301,302,304,002,602,3019Ф.Д. (ч) 3,002,601,302,303,302,302,3020Ф.Г. (ж) 3,002,301,302,602,602,002,60
Таблиця 2
Дані подружжів, які заключили шлюб в ЧЧI ст.
по методиці "Розподіл ролей в сім’ї"


П.І.Б. Участь у сімейних роляхВихов. дітейЕмоц.
клімат Матер.
забезпеч. Орган. розвагХозяйкаСекс. партнерСім.
субкул. 1З.С. (ч) 3,002,602,302,303,002,602,602З.Т. (ж) 3,002,301,602,603,002,602,603К.М. (ч) 2,603,301,003,302,603,003,004К.Ю. (ж) 2,603,601,003,303,602,002,605К.Е. (ч) 4,002,602,002,603,302,003,006К.І. (ж) 4,003,003,002,603,602,002,607М.О. (ч) 2,002,602,302,002,602,302,008М.Ю. (ж) 2,303,002,002,302,302,302,609О.О. (ч) 3,302,601,603,302,602,302,3010О.Ю. (ж) 3,302,601,603,302,602,302,3011С.О. (ч) 3,303,001,603,302,002,302,3012С.О. (ж) 4,002,302,003,302,302,003,3013С.А. (ч) 3,003,002,003,003,603,003,3014С.Ю. (ж) 3,002,301,602,302,603,002,3015Т.В. (ч) 2,002,601,002,303,303,003,0016Т.В. (ж) 3,003,301,303,304,002,303,3017Ч.О. (ч) 3,003,301,003,002,002,002,0018Ч.М. (ж) 3,002,301,303,302,002,302,3019Ш.Д. (ч) 2,302,601,302,602,602,301,3020Ш.А. (ж) 2,602,602,302,602,602,601,60
Додаток Б

Таблиця 1
Дані подружжів, які заключили шлюб в 50 - 80рр. ЧЧ ст. по методиці "ДМВ" Т. Лірі


П.І.Б. Характер
інтерпер.
поведінки
Типи міжособистісних відносинДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідлег. Зал. Друж. Альт. 1Б.В. (ч) -4,408,302,003,003,005,0012,09,005,008,002Б.К. (ж) -5,5021,102,002,003,004,004,006,0015,013,03И.А. (ч) 6,108,808,006,003,003,004,003,009,0010,04И.Р. (ж) -3,603,506,005,009,007,0011,05,009,0011,05П.П. (ч) 2,50-6,804,004,007,004,005,002,003,002,006П.М. (ж) -1,00-16,49,007,0010,013,010,04,002,004,007Р.П. (ч) 4,10-4,804,004,004,004,002,001,002,003,008Р.О. (ж) -0,700,004,003,004,004,004,004,004,003,009Р.М. (ч) 0,001,702,003,003,003,002,003,004,004,0010Р.В. (ж) 2,307,905,002,001,002,004,004,004,005,0011С.М. (ч) 4, 20-1,002,001,002,005,002,004,001,000,0012С.В. (ж) 0,10-3,701,002,003,002,003,000,000,003,0013Т.П. (ч) 11,9-8,009,008,006,005,002,002,005,001,0014Т.О. (ж) -0,607,502,003,002,004,007,009,006,003,0015Т.В. (ч) -0,401,704,003,003,004,003,004,004,004,0016Т.В. (ж) -0,703,804,002,003,002,004,004,004,004,0017Х.І. (ч) 4,0015,4010,05,002,001,006,006,009,0012,018Х.О. (ж) -5,107, 202,002,003,003,005,005,007,004,0019Ф.Д. (ч) 1,001,703,003,003,003,002,003,004,004,0020Ф.Г. (ж) -5,509,903,003,004,005,005,007,009,008,00
Таблиця 2
Дані подружжів, які заключили шлюб ЧЧЙ ст. по методиці "ДМВ" Т. Лірі


П.І.Б. Характер
інтерпер.
поведінки
Типи міжособистісних відносинДомДруж. Авт. ЕгоисАгр. ПідозПідлег. Зал. Друж. Альт. 1З.С. (ч) 1,4010,006,003,005,001,006,005,008,009,002З.Т. (ж) 4,405,108,004,005,004,005,003,008,008,003К.М. (ч) -8,1010,006,006,006,005,0012,010,09,0011,04К.Ю. (ж) 0,609,605,004,005,005,003,006,009,0011,05К.Е. (ч) 0,70-1,404,004,004,004,004,003,004,003,006К.І. (ж) 0,000,004,004,004,004,004,004,004,004,007М.О. (ч) 1,30-0,405,003,003,005,003,002,004,004,008М.Ю. (ж) 5,40-0,507,006,004,006,003,002,007,005,009О.О. (ч) 10,42,5013,07,003,006,004,002,008,006,0010О.Ю. (ж) 5,90-2,101,003,004,000,000,000,004,006,0011С.О. (ч) 4,503,106,006,005,003,005,003,006,009,0012С.О. (ж) 0,704,607,005,008,004,007,008,007,008,0013С.А. (ч) 0,000,004,004,004,004,004,004,004,004,0014С.Ю. (ж) -0,700,702,002,002,003,002,002,002,004,0015Т.В. (ч) 1,30-1,704,002,003,004,002,002,002,003,0016Т.В. (ж) -0,401,404,002,004,004,003,004,004,004,0017Ч.О. (ч) 4,105,1011,08,005,005,009,007,008,009,0018Ч.М. (ж) -1,304,806,007,005,006,003,005,004,004,0019Ш.Д. (ч) 5,50-8,308,007,007,007,006,002,005,003,0020Ш.А. (ж) -3,9015,407,003,003,003,006,0010,010,08,00
Додаток В

Дані анкетування
Визнання чоловіка головоюВизнання дружини головоюВизнання рівноправностіПодружжя, які заключили шлюб в 50 - 80 рр. ЧЧ ст.
3
7
10Подружжя, які заключили шлюб в ЧЧЙ ст.
20
0
0
Додаток Г

Методика "Распределение ролей в семье"
Инструкция: "Просим вас ответить на предлагаемые ниже вопросы, касающиеся некоторых моментов организации вашей семейной жизни. Все ваши ответы сохраняются в тайне.
Для каждого вопроса предлагаются варианты ответов: выберите, пожалуйста, тот ответ, который в наибольшей степени соответствует вашей точке зрения, и в ответном листе отметьте его крестиком против соответствующего вопроса".
Текст опросника
От кого из вас зависят интересы и увлечения семьи?
А) это в большой степени зависит от жены, но и от мужа тоже
Б) это в большей степени зависит от мужа, но и от жены тоже
В) в основном это зависит от жены
Г) в основном это зависит от мужа
От кого из вас в большой степени зависит настроение в семье?
А) это в большой степени зависит от жены, но и от мужа тоже
Б) это в большей степени зависит от мужа, но и от жены тоже
В) в основном настроение зависит от жены
Г) в основном настроение зависит от мужа
Если возникнет необходимость, кто из вас в первую очередь найдет, где можно занять крупную сумму денег?
А) это сделает муж
Б) в первую очередь это сделает муж, но и жена тоже
В) в первую очередь это сделает жена, но и муж тоже
Г) это сделает жена
Кто в вашей семье чаще приглашает в дом гостей?
А) обычно приглашает жена, но и муж тоже
Б) чаще приглашает жена
В) обычно приглашает муж, но и жена тоже
Г) чаще приглашает муж
Кто в семье больше заботит уют и удобство вашей квартиры?
А) в большей степени жену, но и мужа тоже
Б) в основном жену
В) в большей степени мужа, но и жену тоже
Г) в основном мужа
Кто из нас чаще первым целует и обнимает другого?
А) обычно это делает муж, но и жена тоже
Б) обычно это делает жена, но и муж тоже
В) обычно это делает жена
Г) обычно это делает муж
Кто в вашей семье решает, какие газеты и журналы выписывать?
А) в большей степени это зависит от жены, но и от мужа тоже
Б) обычно решает жена
В) в большей степени это зависит от мужа, но и от жены тоже
Г) обычно решает муж
По чьей инициативе вы чаще ходите в кино, в театр?
А) в основном по инициативе жены, но и мужа тоже
Б) по инициативе жены
В) в основном по инициативе мужа, но и жены тоже
Г) по инициативе мужа
Кто из вас играет с маленькими детьми (если в вашей семье есть дети)?
А) чаще жена, но и муж тоже
Б) в основном жена
В) чаще муж, но и жена тоже
Г) в основном муж
От кого в вашей семье зависит взаимная удовлетворенность интимными отношениями?
А) в большей степени это зависит от мужа, но и от жены тоже
Б) в большей степени это зависит от жены, но и от мужа тоже
В) в основном это зависит от мужа
Г) в основном это зависит от жены
Почти все супружеские пары время от времени испытывают трудности в интимных отношениях; как вы считаете, от кого это может зависеть в вашей семье (вольно или невольно) в большей степени?
А) обычно от жены, но от мужа тоже
Б) обычно от мужа, но от жены тоже
В) чаще от жены
Г) чаще от мужа
Чьи жизненные принципы и правила (отношение ко лжи, обязательность выполнения обещаний, невозможность опознания и др.) являются определяющими в вашей семье?
А) как правило, жена, но в некоторых случаях и мужа
Б) как правило, мужа, но в некоторых случаях и жены
В) жизненные принципы жены
Г) жизненные принципы мужа
13. Кто в вашей семье следит за поведением маленьких детей (если в вашей семье есть дети)?
А) чаще это делает жена, а иногда и муж
Б) в основном это делает жена
В) чаще это делает муж, а иногда и жена
Г) в основном это делает муж
14. Кто из вас ходит с ребенком в кино, театр, цирк, на прогулки и др. (если в вашей семье есть дети)?
А) чаще это желает жена, но и муж тоже
Б) в основном это делает жена
В) чаще это делает муж, но и жена тоже
Г) в основном это делает муж
15. Кто в вашей семье в большей степени обращает внимание на самочувствие другого?
А) в большей степени жены, но и муж тоже
Б) в большей степени муж, но и жена тоже
В) жена
Г) муж
16. Представьте себе такую ситуацию: у обоих из вас появилась возможность сменить работу на более высокооплачиваемую, но менее интересную. Кто это сделает в первую очередь?
А) скорее муж, чем жена
Б) скорее жена, чем муж
В) это сделает жена
Г) это сделает муж
17. Кто в вашей семье занимается повседневными покупками?
А) в большей степени жена, но и муж тоже
Б) в основном жена
В) в большей степени муж, но и жена тоже
Г) в основном муж
18. Кто в вашей семье имеет больше оснований обижаться на равнодушие, черствость, бестактность другого?
А) в большей степени жена, но и муж тоже
Б) в большей степени муж, но и жена тоже
В) жена
Г) муж
19. Если в вашей семье возникают денежные трудности, то кто из супругов займется поисками дополнительного заработка?
А) в первую очередь это сделает муж, но и жена примет в этом участие
Б) это сделает муж
В) в первую очередь это сделает жена, но и меж примет участие
Г) это сделает жена
20. Кто в вашей семье планирует, как и где провести отпуск?
А) чаще жена, но и муж примет участие
Б) чаще муж, но и жена примет участие
В) в основном жена
Г) в основном муж
21. Кто в вашей семье вызывает представителей различных ремонтных служб и ведет с ними переговоры?
А) обычно это делает муж
Б) чаще это делает муж, но иногда и жена
В) чаще это делает жена, но иногда и муж
Г) обычно это делает жена
Додаток Д

Методика диагностики межличностных отношений Т. Лири
ТЕКСТ ОПРОСНИКА
Поставьте знак "+" против тех определений, которые соответствуют Вашему представлению о себе (если нет полной уверенности, знак "+" не ставьте).
1. Другие думают о нем благосклонно
2. Производит впечатление на окружающих
I.3. Умеет распоряжаться, приказывать
4. Умеет настоять на своем
5. Обладает чувством собственного достоинства
6. Независимый
II.7. Способен сам позаботиться о себе
8. Может проявить безразличие
9. Способен быть суровым
10. Строгий, но справедливый
III.11. Может быть искренним
12. Критичен к другим
13. Любит поплакаться
14. Часто печален
IV.15. Способен проявить недоверие
16. Часто разочаровывается
17. Способен быть критичным к себе
18. Способен признать свою неправоту
V. 19. Охотно подчиняется 20. Уступчивый
21. Благородный
22. Восхищающийся и склонный к подражанию
VI.23. Уважительный
24. Ищущий одобрения
25. Способен к сотрудничеству
26. Стремится ужиться с другими
VII.27. Дружелюбный, доброжелательный
28. Внимательный и ласковый
29. Деликатный
30. Одобряющий
VIII.31. Отзывчивый к призывам о помощи
32. Бескорыстный
33. Способен вызвать восхищение
34. Пользуется уважением у других
I.35. Обладает талантом руководителя
36. Любит ответственность
37. Уверен в себе
38. Самоуверен и напорист
II.39. Деловит и практичен
40. Любит соревноваться
41. Строгий и крутой, где надо
42. Неумолимый, но беспристрастный.
III.43. Раздражительный
44. Открытый и прямолинейный
45. Не терпит, чтобы им командовали
46. Скептичен
IV.47. На него трудно произвести впечатление 48. Обидчивый, щепетильный
49. Легко смущается
50. Не уверен в себе
V.51. Уступчивый
52. Скромный
53. Часто прибегает к помощи других
54. Очень почитает авторитеты
VI.55. Охотно принимает советы
56. Доверчив и стремится радовать других
57. Всегда любезен в обхождении
58. Дорожит мнением окружающих
VII.59. Общительный и уживчивый
60. Добросердечный
61. Добрый, вселяющий уверенность
62. Нежный и мягкосердечный
VIII.63. Любит заботиться о других
64. Бескорыстный, щедрый
65. Любит давать советы
66. Производит впечатление значимости
I.67. Начальственно-повелительный
68. Властный
69. Хвастливый
70. Надменный и самодовольный
II.71. Думает только о себе
72. Хитрый и расчетливый
73. Нетерпим к ошибкам других
74. Своекорыстный
III.75. Откровенный
76. Часто недружелюбен
77. Озлобленный
78. Жалобщик
IV.79. Ревнивый
80. Долго помнит обиды
81. Склонный к самобичеванию
82. Застенчивый
V.83. Безынициативный
84. Кроткий
85. Зависимый, несамостоятельный
86. Любит подчиняться
VI.87. Предоставляет другим принимать решения
88. Легко попадает впросак
89. Легко попадает под влияние друзей
90. Готов довериться любому
VII.91. Благорасположен ко всем без разбору
92. Всем симпатизирует
93. Прощает все
94. Переполнен чрезмерным сочувствием
VIII.95. Великодушен и терпим к недостаткам
96. Стремится покровительствовать
97. Стремится к успеху
98. Ожидает восхищения от каждого
I.99. Распоряжается другими
100. Деспотичный
101. Сноб (судит о людях по рангу и личным качествам)
102. Тщеславный
II.103. Эгоистичный
104. Холодный, черствый
105. Язвительный, насмешливый
106. Злобный, жестокий
III.107. Часто гневливый
108. Бесчувственный, равнодушный
109. Злопамятный
110. Проникнут духом противоречия
IV.111. Упрямый
112. Недоверчивый и подозрительный
113. Робкий
114. Стыдливый
V.115. Отличается чрезмерной готовностью
116. Мягкотелый
117. Почти никогда и никому не возражает
118. Ненавязчивый
VI.119. Любит, чтобы его опекали
120. Чрезмерно доверчив
121. Стремится снискать расположение каждого
122. Со всеми соглашается
VII.123. Всегда дружелюбен
124. Всех любит
125. Слишком снисходителен к окружающим
126. Старается утешить каждого
VIII.127. Заботится о других в ущерб себе
128. Портит людей чрезмерной добротой
Додаток Е

Анкета
Ф. И.О. ________________________________________________________
Возраст _______________________________________________________
Образование ___________________________________________________
Профессия _____________________________________________________
Как вы думаете, кто глава в вашей семье? ___________________________
_______________________________________________________________

Похожие работы:

  • Возникновение атрибуции и когнитивного диссонанса при межличностном взаимодействии как фактор развития личности

    В данное время проблема атрибутивных процессов является одним из основных и наиболее авторитетных направлений разработок в психологии. Эта проблематика, наряду с аттитюдами и группами, представляет собой одну из трех основных областей социально-психологического исследования. Помимо этого, она проникает во все новые сферы и отрасли психологии.
    РефератыПсихология

    1.
  • Особенности мотивации новичков-дистрибьюторов как фактор профессиональной неуспешности (на примере сетевого маркетинга)

    Несколько лет назад в нашей стране появился такой вид бизнеса как сетевой маркетинг. На сегодняшний день трудно найти человека, который бы не попробовал себя в качестве дистрибьютора (продавца-консультанта) сетевой компании. Но, в то же время, успешных людей в таких компаниях очень мало, практически их можно пересчитать по пальцам. Большинство людей, пришедших в сетевой маркетинг, выходят из него в течение небольшого количества времени.
    РефератыПсихология

    2.
  • Инновативная диспозиционная структура личности как фактор, определяющий отношение к нововведениям

    Психологические проблемы инноваций привлекают внимание исследователей, практиков и вообще широкий круг людей, включенных тем или иным образом в современные преобразования общества. В настоящее время проблема инноваций в контексте психологии особенно актуальна и недостаточно разработана. Утверждением, лежащим в основе данной работы, является положение теории отношений о том, что восприятие событий и явлений определяет поведение и деятельность субъекта.
    РефератыПсихология

    3.
  • Самооценка как фактор психического развития и здоровья детей младшего школьного возраста

    Традиционно в практике школьного обучения основное внимание уделяется знаниям и умениям. Психическое здоровье детей оказывается не столь значимо для педагогов, поскольку оно не оценивается и не определяет качество их работы. Однако мы считаем, что связь между успеш
    РефератыПсихология

    4.
  • Конфликт как фактор формирования отклонений в поведении военнослужащих

    Множество проблем существует сегодня в Вооруженных Силах. Некоторые из проблем современной армии можно решить только на Государственном уровне, другие на уровне Министерства Обороны, третьи решаются силами командиров и личного состава. Проблема конфликтов и отклонений в поведении военнослужащих от агрессии до суицидальных действий относится к тому типу, которые должны решаться на всех упомянутых уровнях.
    РефератыПсихология

    5.
  • Негармоничная семья как психогенный фактор. Виды неправильного воспитания

    В подростковом возрасте негармоничная семья стоит на первом месте среди психогенных факторов. В гармоничной семье все возрастные трудности, все особенности разных типов акцентуаций в значительной мере сглаживаются и не ведут к социальной дезадаптации. Гармоничная семья способствует выработке своего рода «психологического иммунитета» к неблагоприятным влияниям.
    РефератыПсихология

    6.
  • Совместимость супругов как фактор удовлетворённости браком

    Проблема совместимости супругов в браке является актуальной в социальной психологии, один из предметов изучения которой - семья как малая группа со специфическим набором психологических особенностей. По мнению многих авторов (Н.Н. Обозова, А.Н. Волковой, Ю.Н. Олейника и др.), супружеская совместимость является необходимым условием формирования благоприятного психологического климата в семье, гармоничных отношений, что в итоге положительно сказывается и на состоянии общества в целом.
    РефератыПсихология

    7.
  • Одиночество как фактор дезадаптации лиц пожилого возраста

    Проблема адаптации человека уже длительное время относится к числу фундаментальных как в психологии, так и во многих других областях научного знания. Существенную роль в сохранении ее научной и практической значимости играет "антропоэколологическое напряжение" (В.П.Казначеев), нарастающее из-за несоответствия темпа адаптациогенеза и происходящих во всех сферах.
    РефератыПсихология

    8.
  • Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків

    Актуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичні захворювання. Психосоматичні розлади у підлітків, є важливою проблемою практичної охорони здоров'я. Невміння розпізнати цю патологію часто приводить до того, що дійсний діагноз встановлюється через багато років після виникнення перших проявів.
    РефератыПсихология

    9.
  • Психологічна готовність до шлюбу

    Юнацький вік - це період життєвого і професійного самовизначення особистості. Цей період життя людини характеризується активним становленням особистості, виникненням і розвитком значимих психологічних новотворів, задіяних у всіх проявах когнітивного й емоційного відношення до світу, - в оцінці реальної дійсності й оточуючих людей, у прогнозуванні своєї соціальної активності, у плануванні майбутнього і самореалізації, у формуванні власних уявлень про.
    РефератыПсихология

    10.