Логин:
Пароль:
Забыли пароль?
Логин:
Пароль:
Email:

Складні слова в фізичній термінології

Вид работы: Рефераты 131423777148.zip, 26.38 КБ
Категория: Иностранные языки и языкознание
Дата добавления: 25 Августа 2011

ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА
IНСТИТУТ МОВИ ТА ЛИТЕРАТУРИ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇСкладні слова в фізичній термінології

Керівник
Ст.вик. Дубика А.О.

Виконала студентка Каштанова АнастасіяТИРАСПОЛЬ 2007р.
ЗМІСТ

1. Вступна частина.
З історії дослідження складних слів.
2. Основна частина.
Функціонування складних слів у фізичній термінології.
З історії досліджень термінології
Складні терміни:
а) іменники
б) прикметники
в) складні дієслова та прислівники.
Висновки.
Література

Словниковий склад української мови утворює складну систему лексичних зв’язків, і кожне нове поняття, зближуючись за однією зі своїх основних ознак з іншими поняттями, знаходить таким чином і своє словесне оформлення. І все ж у ролі термінів нерідко виступають слова , що не зустрічаються у звичайній побутовій мові. Вона передусім має обслуговувати спеціальну літературу і різні сфери наукового – навчальної та професійної діяльності тією мовою, в якій вона вживається, та водночас її комунікативні функції проектуються і на контакті зовнішні, міжнародні.
Існує лінгвістична термінологія, друкарська, хімічна, біологічна, фізична та багато інших. Розвиток власне української мовознавчої термінології починається з появою різного роду граматик XVI століття. У 1586 році була надрукована граматика у м. Вільно, 1591 році у Львові вийшла граматика, складена студентами Львівської школи, під назвою «Адельфотес». У 1596 році з’явилася граматика Лаврентія Зизанія, а 1619 році у м. Євю біля Вільно вийшла праця Смотрицького «Граматика словенськія правильное синтагма».
Формування і становлення сучасної мовознавчої термінології припадає на XIX століття. У граматиках Й. Лозинського, Й. Левицького, Я. Головацького постало питання про характер розвитку української літературної мови на народній основі. І. Огієнко сказав: «Будь яка мова робить людину здатною до передачи своїх думок іншими, забезпечує співжиття в суспільстві, зумовлює формування її духовної сутності. Через те кожну мову не тільки можна, а й треба розвивати, бо інакше ті народи, чиї мови залишаться на стадії закостеніння, без письма, навряд чи наближатимуться до цивілізації [4, 45].
Розвиток української лінгвістичної термінології відбувався й відбувається у безпосередньому зв’язку з розвитком науки про мову. Щодо власне українських термінів, уживаних у працях Є. Тимченко, то більшість із них стала надбанням сучасної української системи лінгвістичних термінів.
Закономірністю для утворення термінів періоду формування є дублетність. У граматиці Тимченка найуживаніші паралелі: ортографія – правопісь, фонетика – звучення, дифтонги – двозвуки, кон’югація – часування, асиміляція – уподібнення.
Вимога прозорості терміна, орієнтація на внутрішню форму слова при термінотворенні, особливо виразна при зіставленні дефініцій, що Є. Тимченко дає тим граматичним явищам, і тим терміном, якими називає дефіновані поняття. Прикладом може бути термін прикметник. Уживає його паралельно зі словосполученнями ймення прикметне.
Вивчення термінодиниць лінгвістичних праць Тимченка на тлі загальних картин українського наукового мовлення перших десятиліть XX століття дає право стверджувати, що вчений підходив із системних позицій до його революційної розбудови. Відомо, що у будь – якій замкненій системі зростає невпорядкованість. Жодна внутрішня сила неспроможна знищити цей процес. Лише відкритий характер наукової мови, її вплив на загальномовну систему і залежність від неї забезпечують той статус рівноваги, що приводить до вдосконалення, впорядкування, здатності відгукуватися на потреби нових номінацій для фіксації понять, які породжує безперервна діяльність людського розуму. Від розвитку національної науки, від вписування її у загальнолюдський потенціал, залежить і розвиток національної термінології, яка , в свою чергу, утверджує надбання національної науки.
Так терміни у більшості випадків є складними словами( складаються з одної чи більше основ). Складання – це спосіб створення слів або основ: блідо – рожевий( від блідий і рожевий), чорнозем( від чорна земля), енерговиділення( від виділення енергії). Проте не всі слова з кількома коренями утворюються за допомогою способу складання. Наприклад, чорноземний ( чорнозем + -н + -ий) чорнозем суфіксальним способом.
Складні слова (композити, від лат. сompositus- складний) – це похідні, що утворилися поєднанням кількох основ у цілісну лексичну одиницю: однозначний, перекотиполе, лісостеп. Цей різнотип складання називається основоскладанням. Основними ознаками складного слова є спосіб творення, а не наявність кількох коренів:
1) Якщо похідне слово утворилося шляхом поєднання кількох самостійних лексичних одиниць, то воно є складеним ( жар - птиця, хліб – сіль );
2) Якщо похідне утворилося поєднанням кількох основ, то воно є складним ( лісонасадження, всюдихід, холодноламкість, вологотривкість);
3) Якщо похідна утворилася від основи складного слова, то це не основоскладання, а суфіксація: лісостеп – лісостеповий, глинозем – глиноземний.
Складені слова – це поєднання кількох слів в єдину лексичну одиницю: хата – читальня, кабінет – лабораторія, альфа – залізо. Цей різновид складання називається словоскладання. Ним утворилися такі групи складних слів:
- редуплікація ( тихо – тихо, ледь – ледь);
- синонімічні єдності ( пане – брате, стежки – доріжки);
- семантичні єдності ( батько – мати, руки – ноги, хліб – сіль);
- прикладкові сполучення ( місто – герой, машини – амфібія);
- словесно – цифрові сполучення ( Рубін – 106, Електрон – 2, Київ – 10).
Основоскладання може відбуватися як за допомогою інтерфікса (словотворчого голосного ) о, е, є: наваловідбійник, землеустрій, стале прокат, життєдайний, так і без нього: бортмеханік, грам-молекула.
Складне слово, як говорить уже сама назва, - це поєднання простих основ слів (самоаналіз, хата-читальня, тепловодоцентраль). Складне слово, як і просте, підводиться під якусь одну з повнозначних частин мови – іменник, прикметник, рідше прислівник, дієслово. За змістом складне слово становить собою одну лексему (пор.: Новий рік - новорічний; прокат сталі - сталепрокат).
Отже, під складним словом розуміється таке поєднання двох чи (рідше) трьох і більше повнозначних слів або основ слів, яке становить собою одну лексему, реєструючи якесь явище, предмет об’єктивної дійсності, і за формою нічим не відрізняється від простого слава [2, 63]. Таку думку про складні слова підтримували І.Г. Галенко, Є.О.Василевська.
Традиційним і досить активним способом творення нових термінів є словоскладання. Широке використання складних слів у науковій лексиці пояснюється їх точністю й економічністю у вираженні змісту. Складним термінам, як визначав Г. О. Винокур, «взагалі властиво стискувати в межах короткого відрізка мови розгорнуті синтаксичні відношення» [ 5, 54 ]. Крім того складні слова творяться т.ч., що певною мірою відображають «суттєві властивості означувального факту: відношення, що існують між поняттями, які лягли в основу назви: місце предмета в ряді інших, його функції, об’єкт діяльності, розрізнювальні ознаки та ін.» [ 6, 22 ].
У фізичній термінології складні слова представлені іменниками – назвами певних понять, прикметниками, що входять як означальні компоненти до багатослівних (складених) термінів, а також прислівниками та дієсловами, що однак зустрічаються дуже рідко.
При словоскладанні іменники утворюються поєднанням двох повноцінних іменників в один складений за допомогою сполучних звуків або без них: лісостеп, лісотундра, інженер – механік.
При основоскладанні іменники утворюються на базі синтаксичних словосполучень, з компонентів яких виділяються твірні основи, що поєднуються в складне слово здебільшого за допомогою сполучних морфем: снігопад(сніг падає), чистотіл(чисте тіло). Такі складні іменники утворюються на базі таких синтаксичних словосполучень:
1) іменникових ( новотвір від нове утворення );
2) дієслівних ( землемір від міряти землю ).
Досліджуючи складні слова в фізичній термінології, ми користувалися двома найважливішими, на нашу думку, для нашої роботи джерелами, а саме, російсько – українським словником науково – технічної мови ( укладачі О. Воналович, В. Моргунюк), книгою Марії Яківни Плющ «Словотворення та вивчення його в школі» та тематичним збірником наукових праць «Питання граматичної будови української мови» (головний укладач проф. Г. М. Удовиченко)- статтею Л. І. Найденко «Типи складних слів у фізичній термінології».
М. Я. Плющ у своїй роботі розрізняє кілька типів складних іменників за характером твірних основ. Ми у своїй роботі дізналися, що словник технічної мови нараховує 51 складний іменник. М. Я. Плющ виділяє всього 8 типів складних іменників. Деякі з них зустрічаються у фізичній термінології, а деякі ні ( чому, буде сказано нижче). Ну а слова четвертого підтипу зовсім не зустрічаються.
Ми розподілили ці слова так:
До 1-го типу належать складні слова, утворені поєднанням іменникової та дієслівної( ускладненої або неускладненої суфіксами) основ за допомогою інтерфіксів о, е. Зв'язок між компонентами підрядний. У цьому типі, як вже ми сказали вище, Плющ виділяє кілька підтипів:
- до першого підтипу належать складні іменники чоловічого роду для назв осіб за родом занять, спеціальністю чи певними нахилами, рисами вдачі тощо. Другою частиною в таких словах найчастіше виступають такі словотипи: -руб, -роб, -вар, -вод, -коп, -люб, -їд ( лісоруб, миловар, рудокоп, короїд). У фізичній термінології слова цього типу не зустрічаються.
- до другого підтипу належать складні іменники чоловічого роду, що означають назви предметів, приладів, знарядь праці, назви дій, процесів. Таких ми знайшли 6 (металовиріб, частотомір, фазообертач, вологовбирач, кулькопідчипник, електроопір).
- третій підтип характеризується наявністю складних іменників жіночого роду для назв знарядь праці або якогось виду роботи, цеху тощо. До складних іменників цієї групи можна віднести й ті слова, що утворилися поєднанням іншомовних морфем (назви галузей наук, різних процесів). Таких ми знайшли 11 (формозміна, післядія, автоматика, паротурбіна, противага, протидія, металофізика, металоконструкція, металографія. А також 10 слів на -ість (магнетопровідність, звукопроникність, жаротривкість, холодноламкість, тріщинотривкість, вітростійкість, вологотривкість, вологосприймкість, металомісткість, холоднотривкість).
- до четвертого підтипу відносяться складні іменники середнього роду, що позначають абстрактні поняття, назви галузей наук, галузей народного господарства тощо. Дієслівна основа поширена тут іменниковими суфіксами. В наш час цей тип складних іменників дуже продуктивний на утворення термінів. Тут ми знайшли 8 (звукопоглинання, металопокривання, моторобудування, тріщино-творення, паротворення, у тому числі слова, що мають у своєму складі першу іншомовну частину -електро, -енерго (електрозварювання, енерговиділення, електрополірування).
До 2-го типу автор відносить складні слова, утворені шляхом поєднання двох іменникових основ. Сполука між компонентами підрядна, частини поєднуються за допомогою інтерфікса. Друга частина складного слова може бути ускладнена або неускладнена суфіксом, може виступати як самостійне слово в українській мові. Тип цей продуктивний. Тут можна назвати такі підтипи:
- складні слова для назв осіб чоловічої статі за родом занять фахом тощо. Наприклад: кінооператор, книгопродавець, радіотехнік, кіноактор, теплотехнік.
- складні іменники жіночого роду-назви предметів, абстрактних понять, приладів тощо. Ми знайшли тільки 1-не слово – антикорозія. Тобто чимало іменників цієї групи твориться від морфем іншомовного походження: -кіно, -радіо, а такі морфеми, як авіа-, гідро-, акро-, анти-, в українській мові сприймаються не як повні основи слів, а як усічені (частини слів), тому слова з такими частинами називаються складноскороченими.
- складні іменники чоловічого роду для назв предметів, пристроїв, машин і подібне. Це слово пінопласт. Теж тільки 1 слово.
До третього типу відносяться складні слова, утворені шляхом поєднання двох за змістом однорідних або цілком протилежних іменникових основ. Між компонентами сурядний зв'язок, поєднання відбувається як за допомогою інтерфікса, так і без нього. Виділяється кілька підтипів:
1) Назви різних течій в науці, абстрактні назви: марксизм – ленінізм, ввіз - вивіз.
2) Назви предметів, знарядь тощо. Тут ми знайшли 2 складних іменника: залізобетон, вакуум – апарат.
3) Назви одиниць виміру. 1 слово: альфа – залізо.
4) Складні назви народностей, географічні назви: чехословак, Індокитай.
5) Назви військових звань: генерал – майор, генерал – лейтенант.
Четвертий тип характеризується наявністю складних іменників, утворених поєднанням прикметникової та іменникової основ. Сполука між компонентами підрядна; поєднуються компоненти за допомогою інтерфікса. Друга частина зрідка буває безсуфіксною, частіше - ускладнена суфіксом. Поділяється на два підтипи:
- перший підтип це складні слова – назви тварин, квітів, трав, понять:
а) безсуфіксні (чорнослив, жовтоцвіт);
б) суфіксальні (новобудова, дрібнолісся, довгоносик);
- другий підтип це складні прізвища, назви людей за їх негативними рисами чи ще за якимись ознаками ( Чорнокрил, Білошапка, дурносміх, пустомеля ( для чоловічого і жіночого роду ). Тип цей продуктивний майже в усіх шарах лексики, крім технічного.
П’ятий тип складають слова, утворені поєднанням прислівникової та іменникової або дієслівної основ. Друга основа може бути безсуфіксною (зрідка) і суфіксальною. Тип менш продуктивний, ніж попередні. До цього типу належать 4 іменника, які ми знайшли: жароміцність, ферропружність, багатошаровість, рівноприскореність.
Шостий тип. Це складні іменники, утворені від числівникової основи (найчастіше виступає форма родового відмінка) плюс іменникова основа. Таких слів у нас 3: однорідність, однозначність, однобічність.
До сьомого типу можна віднести складні іменники, утворені поєднанням займенникової та іменникової основ. Поєднання компонентів відбувається за допомогою сполучних голосних. Залежність між компонентами підрядна. Продуктивними є складні іменники, першою частиною яких виступає займенник сам. Перша частина у складних словах має значення замикання дії в самому предметі чи явище. Це дає можливість утворювати складні слова – терміни типу: самоскид, самовиховання, самозапліднення. У словнику технічно – фізичної термінології ми знайшли 4 іменника: самовипромінювання, самоколивання, самодеформування, самозагальмування.
Восьмий тип – це складні іменники, які утворилися поєднанням дієслівної та іменникової основ. Тип продуктивний. Такими є, наприклад, мово значні терміни: дієслово, дієприкметник, дієприслівник, деякі прізвища, назви літературно – художніх персонажів: Скалозуб, Гризодубова, лизоблюд (поруч з блюдолиз). Дієслівна основа може виступати у формі наказового способу: крутивус, пройдисвіт, вертихвістка, дурисвіт. Більш поширені складні слова цього типу у поезії, казках; зберігаються у прізвищах : Підіпригора, Варивода, Перебійніс, а також у географічних назвах: Борислав, Мелітополь та в іменах (Родислав). Такі слова вживаються широко у художній літературі, особливо в байках, фейлетонах, казках, де автори дають волю своїй фантазії і називають своїх героїв іменами цього типу: Неїжм'ясо, Прийдиволя, Задериголова, Держиморда.
До складних іменників слід віднести ще один тип – слова, що виникли внаслідок зближення слів: хліб – сіль, сон – трава, рута – м’ята, батько – мати і подібні.
Л. І. Найденко у своїй роботі виділяє всього 4 типи складних іменників за характером семантико – синтаксичних і морфологічних зв’язків між компонентами.
Перший тип охоплює слова, утворені поєднанням в єдине ціле двох самостійних іменників, синтаксичні відношення між якими є рівноправними. Утворення цього типу співвідносні із сурядними словосполученнями. У переважній більшості складні іменники будуються із запозичених елементів, однак досить активно поєднуються іншомовні і українські слова: альфа – вітка, вакуум – насос, реактор – розмножувач та інші. Нові слова, утворені поєднанням двох українських компонентів, є одиночними: підсилювач – переривач, змішувач – відстійник.
За характером смислових відношень між складовими частинами слів серед іменників першого типу виділяються три підтипи:
До першого належать слова, компоненти яких взаємо визначають один одного, їх можна об’єднати сполучником і. Для утворень цього підтипу характерні постійність складових частин, єдино оформленість компонентів,
один наголос. У слові змінюється лише друга частина. Наприклад: ампер-вольт – ампер-вольта, електрон-маса – електрон-масови.
Таких слів ми не знайшли.
Другий підтип охоплює утворення, перша частина яких виступає своєрідним означенням до другої. Вона вказує на суттєву, функціонально важливу ознаку чи властивість того поняття, яке називається другою частиною: вакуум – апарат, альфа – залізо. Означальний компонент досить часто мало усвідомлюється, оскільки складне слово називає точно окреслене,
чітко визначене нове поняття. Утворення цього підтипу теж характеризуються єдино оформленістю компонентів, єдиним наголосом, закріпленістю місця за складовими частинами. Змінюється в них тільки остання частина: альфа – залізові, вакуум – апарата, залізобетону ( 3 ).
Третій підтип включає слова, в яких другий компонент має означальний характер по відношенню до першого. Таких складних слів небагато: ракета – носій, реактор – розмножувач та інші. Означальний характер другого компонента теж, як правило, нівелюється в зв’язку з переосмисленням значень обох слів для вираження ними складного поняття. Утворення третього підтипу зберігають роздільну граматичну оформленість і паралельне змінювання обох компонентів: ракети – носія, ракетою – носієм. Прикладів таких слів ми в цій роботі не знайшли.
Другий тип становлять складні слова, утворені на основі підрядного зв’язку між компонентами. З двох основ повнозначних слів, об’єднаних в одне ціле, перша має атрибутивний характер по відношенню до другої, тобто передає істотну ознаку того предмета, що названий другою основою. Серед утворень цього типу виділяються такі підтипи:
I Терміни – іменники, першою частиною яких є так звані «стандартні інтернаціональні терміноелементи» [3, 53] типу аеро-, вібро-, гідро-, гемо-, електро- та ряд інших. Окремі з них в українській мові вживаються як самостійні слова: радіо, фото, кіно. Ці структурні елементи іноді важко віднести до іменникових чи прикметникових суфіксів та приєднанням двох
основ: термічна/ + о + камера – термокамера, електрична/ + о + ізоляція – електроізоляція. Поєднуються іншомовні терміноелементи переважно із запозиченими словами, але досить активно сполучаються вони із українськими словами. Поєднання до складних слів ще однієї означальної частини приводить до створення трикомпонентних складних термінів: аеродинаміка – аєрогідрогазодинаміка. Складних слів з більшою кількістю компонентів в фізичний термінології не виявлено. Ми знайшли 10 слів: автоматика, електрополірування, ферропружність, енерговиділення, електрозварювання, антикорозія, електроопір, пінопласт, аеродинаміка, аєрогідрогазодинаміка.
II Складні слова, першою частиною яких є прикметникова основа, друга - відіменна. Таких 7: противага, багатошаровість, холодноламкість, паротурбіна, кулькопідчипник, металоконструкція, металофізика.
III Іменники, утворені сполученням числівника пів/напів з іменниковою основою. Наприклад: півелемент, напівпровідник. Iменникiв цього пiдтипу ми у данiй курсовiй роботi не знайшли.
IV Складні терміни, в яких першою частиною є числівникова основа, другою – відіменна. 3: однорідність, однозначність, однобічність.
V Іменники, що утворилися поєднанням основи займенника сам з дієприслівником, рідше з іменниковою основою: самозагальмування, самодеформування, самоколивання, самовипромінювання. ( 4 ).
Слова цього, другого типу утворюються як за допомогою інтерфікса, так і без нього.
Третій тип складних термінів – це іменники, між компонентами яких існують об’єктні відношення. Такі слова співвідносні із підрядними словосполученнями, що з’єднані зв’язком керування. Залежно від значення першої складової частини тут можна виділити два підтипи:
1. складні слова – назви опредмеченої дії над відповідним об’єктом, у яких першим компонентом є іменникова основа, другим – віддієслівний іменник. Таких 5: звукопоглинання, металопокривання, моторобудування, паротворення, тріщинотворення, а також 9 іменників на –ість: тріщинотривкість, холоднотривкість, металомісткість, вологотривкість, вітростійкість, жаротривкість, звукопроникність, вологосприймкість, жароміцність.
2. терміни – іменники, що є назвами знаряддя дії. Перша складова частина – іменникова основа, друга – віддієслівна. Таких 6: металовиріб, металографія, частотомір, фазообертач, вологовбирач, формозміна.
Для творення складних слів цієї категорії використовуються сполучні голосні.
Четвертий , порівняно нечисленний, тип складають такі утворення, в яких перший компонент є виразником кількісної характеристики опредмеченої дії чи ознаки. У цьому типі складних слів теж виділяються два підтипи:
1. слова, в яких перша частина – прислівник, друга – віддієслівна основа: протидія, післядія ( 2 ).
2. терміни, що в першій частині мають прислівник, у другій – відіменна основа: магнетопровідність, рівноприскореність ( 2 ).
Складні слова цього типу співвідносні із підрядними словосполученнями, утвореними зв’язком прилягання, тому в них немає сполучних голосних.
Крім іменників, як було сказано вище, у фізиці складними словами – термінами є також прикметники.
Основоскладання – активний спосіб утворення складних прикметників. Вони утворюються від основ слів різних частин мови, співвідносячись, як правило, з іменниковими словосполученнями [ 2, 72 ]. Відносні і якісні прикметники різняться між собою словотвірною структурою. Відносні мають лише похідну основу, яка складається з твірної основи і твірного суфікса (сталь+ний). Основи ж якісних прикметників поділяються на дві групи:
а) прикметники з непохідною основою (синій, жовтий),
б) прикметники з похідною основою (холодний, мирний).
Прикметники утворюються найчастіше суфіксальним, префіксальним або префіксально – суфіксальним способами [ 10, 148 ].
За Плющем складні прикметники поділяються на десять типів.
Перший тип. Складні прикметники, утворені на основі словосполучення прикметника з іменником. Залежність між компонентами підрядна. Частини слова поєднуються за допомогою сполучних голосних. Тип продуктивний. Складні слова цього типу широко використовуються як в українській літературній мові, а також поширені в науково – термінологічній лексиці: товстолистий, великомасштабний, тонкозернистий ( 3 ).
Другий тип. Складні прикметники, утворені поєднанням двох прикметникових синтаксично рівноправних основ. Компоненти з’єднуються за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний. Серед прикметників цього типу можна виділити кілька семантичних. Складні прикметники названого типу можуть творитися в галузі лексики різних стилів української літературної мови, а саме суспільно – політичній та науково – термінологічній лексики
( 2 ): корбо – гонковий, кривошипно – шатунний.
Третій тип. Складні прикметники, утворені поєднанням прислівника та прикметника, рідше дієприкметника (власне дієслівної) основ. Залежність між компонентами підрядна. Компоненти з’єднуються між собою за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний. Як і попередні типи, складні прикметники цього типу можуть використовуватися в різних шарах лексики: суспільно – політичній і науково – термінологічній (багатонаціональний, новоутворений, мало уявний), загальновживаній і виробничої ( малонаселений, малолітній), лексиці ділової мови (вищеназваний, нижчепідписаний). За цим зразком ми знайшли 19 прикметників: легковідновний, легкорозтопний, слабкозагасовий, легкозахолодавий, легкозаймистий, слабконатягнений, рівночастотний, короткочасний, рівновеликий, короткозамкнений, низькотемпературний, низькочастотний, суцільнометалевий, слабкодійний, рівнодійний, влівообертовий, вправообертовий, протизносовий, суцільновитягнений + 5 слів з інтернаціональною першою частиною: енергоощадний, гідрогазодинамічний, аеродинамічний, антикорродійний, електромагнетний.
Четвертий тип. Близькі до попереднього типу складних прикметників, утворені від двох основ прикметників або основи прислівника й прикметника на ознаку кольорів і їх відтінків. Залежність між компонентами підрядна. Компоненти з’єднуються за допомогою сполучних голосних. Тип
продуктивний. Наприклад, темно – синій, ясно – червоний, яскраво – фіолетовий. Також позначають відтінки вкусу: гіркувато – солодкий, кисло – солоний.
П’ятий тип. Складні прикметники, першими елементами яких є числівник (найчастіше в родовому відмінку), другим – іменникова основа, ускладнена прикметниковим суфіксом. Залежність між компонентами підрядна. Тип продуктивний. Таких ми знайшли 5 : однорідний, однобічний, однозв’язний, одноразовий, однозначний.
Шостий тип. У цих складних прикметників першою частиною завжди є займенник, другою – прикметник чи дієприкметник. Залежність підрядна. Тип продуктивний. Таких 3: самовипромінюваний, самодійний, самочинний.
Сьомий тип. Складні прикметники, утворені поєднанням двох іменникових рівноправних за змістом основ з додаванням до другої частини суфікса відносного прикметника. Сполука між компонентами сурядна, здійснюється за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний. 2: залізобетонний, ферромагнетний.
Восьмий тип. Складні прикметники, що утворюються сполученням іменникової та прикметникової або дієслівної основ. Поєднання компонентів відбувається за допомогою інтерфікса. Зв'язок між компонентами слова нагадує зв'язок керування між парами слів у реченні. Ми знайшли 9 слів таких як: вибухонебезпечний, променеподібний, пилонепроникний, вологонепроникний, потокоподійний, вологомісткий, об’ємосцентрований, металовмісний, циновмісний.
Дев’ятий тип дуже близький до попереднього. Це складні прикметники, що утворилися поєднанням іменникової основи з віддієслівним іменником ( основа дієслівна), який підпорядковує собі першу частину: вагоноремонтний (ремонт вагонів), металозварювальний ( зварення металів). Цей тип продуктивний і широко використовується, як і попередній, у спеціальній термінології. Слів цього типа ми знайшли 7, а саме: звукоізолювальний, жароменщівний, магнеторушийний, струморозподіль-чий, струмопровідний, металооброблюваний, листопрокатний.
Десятий тип. окрему групу складних прикметників становлять слова, що утворилися з словосполучень: повсякденний, повсякчасний, потойбічний.
Цей тип продуктивний в сучасній українській мові, а також і в письмовій літературній мові.
Складні терміни – прикметники, що функціонують у термінолексиці фізики, за характером смислових, синтаксичних і морфологічних відношень між компонентами Л. І. Найденко поділяє на три типи:
Перший - це складні прикметники, утворені поєднанням двох незалежних, рівноправних основ. Їх можна співвіднести із сурядними словосполученнями. Як правило складні прикметники включають основи двох простих слів. В окремих випадках одна із основ є складною (рівномірно– змінний ). Деякі складні прикметники можуть включати основи трьох незалежних одне від одного слів: корбо – гонковий, кривошипно – шатунний ( 2 ). Таких утворень небагато. Складні слова першого типу поєднуються за допомогою сполучного О.
Другий охоплює слова, перший компонент яких вказує на істотну ознаку, що уточнює значення власне прикметникової основи. Тут виділяються таки підтипи:
- складні слова, утворені від основ прикметника й іменника: товстолистий, великомасштабний, тонкозернистий – 3.
- утворення, в яких перший компонент – інтернаціональний терміноелемент, другий – прикметникова основа: електромагнетний, енергоощадний, гідрогазодинамічний, аеродинамічний, антикорродійний, ферромагнетний – 6.
- слова, в яких перша основа – займенник сам, друга – прикметник віддієслівного походження: самовипромінюваний, самодійний, самочинний – 3.
- прикметники, в яких першою є числівникова, другою – прикметникова основа. Таких 5: однорідний, однобічний, однозв’язний, одноразовий, однозначний.
- складні слова з числівником пів/напів. Слів цієї категорії ми не знайшли.
- утворення з першою частиною – прислівником, другою – прикметником: легковідновний, легкорозтопний, слабкозагасовий, легкозахолодавий, легкозаймистий, слабконатягнений, рівночастотний, короткочасний, рівновеликий, короткозамкнений, низькотемпературний, низькочастотний, суцільнометалевий, слабкодійний, рівнодійний, влівообертовий, вправообертовий, протизносовий, суцільновитягнений ( 19 ).
Прикметники цього типу утворюються як за допомогою сполучних голосних (слабкодійний, протизносовий), так і без них.
Третій тип становлять слова, між складовими частинами яких існують підрядні об’єктні відношення. Ці прикметники є еквівалентами із сполученнями підрядного типу, утвореними за допомогою керування. Тут виділяємо такі підтипи:
- складні прикметники, першою складовою частиною яких є іменникова
основа, другою – віддієслівний прикметник. До цього підтипу ми віднесли 7 складних слів типу: звукоізолювальний, жароменщівний, магнеторушийний, струморозподільчий, струмопровідний, металооброблюваний, листопрокатний.
- слова, в яких перший компонент – іменникова, другий – прикметникова
основа. Таких 9 слів: вибухонебезпечний, променеподібний, пилонепроникний, вологонепроникний, потокоподійний, вологомісткий, об’ємосцентрований, металовмісний, циновмісний.
Компоненти складних слів третього типу поєднуються між собою за допомогою сполучних голосних (звукопровідний, вибухонебезпечний).
Велику групу становлять складні слова, утворені від усіх типів складних іменників за допомогою прикметникових суфіксів: вольт – амперний, спін – орбітальний, електрон – фотонний, електродуговий, напів – провідниковий тощо.
Також у фізичній термінології можна зустрічати поодинокі випадки вживання складних дієслів та прислівників. У сучасній українській літературній мові складні дієслова представлені кількома словотворчими типами. За продуктивністю творення на першому місці стоять дієслова, що мотивуються словосполучення прислівника з інфінітивом (животворити, тихомирити). Далі йдуть словотворчі типи складних дієслів, що мотивуються іменними словосполученнями:
1) поєднання іменника в знахідному відмінку з дієсловом в
інфінітивній формі (благовістити, верховодити, вітрогонити, боготворити).
2) поєднання іменника в орудному відмінку з дієсловом в інфінітивній формі (колобродити, зловтішатися).
3) поєднання числівника з іменником (осточортіти).
Значна частина складних дієслів за словотворчою структурою повинна розглядатися як афіксальні утворення. Складні дієслова можуть творитися: від складних іменників (гострослов – гострословити, хоровод – хороводити, хлібодар – хлібодарити); від складних прикметників (великодушний – великодушничати, легковажний – легковажнічати, різноманітний – урізноманітнювати). Від складного прикметника утворилося й дієслово зрівноважити (рівноважний) з додаванням префіксу з.
Складні прислівники типу силоміць, горілиць, стрімголов і под. – це слова давнього походження. У сучасній українській літературній мові складні прислівникові утворення нечасте явище. Такі новоутворені прислівники з’являються як витвір майстрів слова в поезії, рідше в прозових творах. Також багато складних прислівників утворилося від складних прикметників: животворний – животворно, високоякісний – високоякісно, смертоносний – смертоносно. Таким же чином утворилося й слово протилежно, з нашої курсової роботи, а саме від слова протилежний.
Усе сказане про складні слова дозволяє зробити такі висновки:
1. Для утворення складних слів в фiзичнiй термiнологii використовується спосiб основоскладання (морфологічний спосіб ), рідше інші способи, а саме: зрощення і зближення (лексико-синтаксичні способи ).
2. Сфера діяння основоскладання в сучасній українській мові обмежена складними іменниками і прикметниками, зрідка виступає воно в дієсловах і прислівниках. В фiзицi не зустрiчаються термiни iнших частин мови, а можуть зберiгатись як надбання колишнiх вiкiв лише сислiвники. Iх в нашiй роботi немае.
3. Різні типи складноскорочених слів, особливо в фiзичнiй термiнологii що розвинулися в українській мові недавно, в конці XIX і на початку XX столiття, та особливо стали поширюватися після Великої Жовтневої соціалістичної революції, входять до активної лексики, хоч цей шар зазнає змін далеко більшою мірою, ніж інші.
4. Спостереження над різними типами складних і складноскорочених слів дають можливість твердити, що слово творчі моделі основоскладання, успадковані з староруської мови, розвиваються і удосконалюються відповідно до закономірностей розвитку лексичної системи і граматичної будови української мови.
Таким чином, складні слова – терміни фізики представлені багатьма типами , що зумовлено характером смислових та граматичних відношень між їх компонентами.

Список літератури:

1. Словник О. Войналовича, В. Моргунюка « Російсько –
український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять)
2. М.Я. Плющ «Словотвотворення і вивчення його в школі»
3. Тематичний збірник наукових праць «Питання граматичної будови
української мови» - стаття Л.І. Найденко «Типи складних слів у фізичній термінології»
4. Т. І. Панько «Українське термінознавство»
5. Г. О. Винокур «О некоторых явлениях словообразования в русской
технической терминологии». – Труды МИФЛИ, т. у. сборник статей по языковедению, М. 1939
6. Б. М. Яцемирський «Развитие способов словосложения в русском
языке советской эпохи». – Ученые записки Ивановского института. Филологические науки, т. 6, 1954
7. Й. Ф. Андерш, С. А. Воробьёва, М. В. Кравченко російсько –
український словник наукової термінології: Суспільні науки, – К.: Наукова думка, 1994
8. Українсько – російський словник наукової термінології: близьк 100000
термінів і термінів – сполучень / За загальною редакцією Л. О. Симоненка, – К.: Ірпінь ВТФ «Перун», 2004
9. Струпанець Л. В. культура мови: словник термінів, - Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2000
10. Горпинич . . Морфемiка. Словотвiр.
11. Святослав Караванський. Росiйсько – украiнський словник складноi
лексики – К. «Академiя» 1998
12. В. Т. Коломієць. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний
період, - К.: Наукова думка, 1973
13. З. С. Сiкорьска . Росiйсmко – украiнський словотворчий словник –
К. “Освiта”, 1995
14. С. I. Головощук. Украiнське лiтературне слововживання. Словник –
довiдник – К. «Вища школа», 1995
15. С. I. Головощук. Орфографiчний словник 5 - 11 класи – К. «Освiта»,
1994
16. Орфографiчний словник сучасноi украiнськоi мови под ред. С. В. Музичук, Л. В. Перельструз. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007

Похожие работы:

  • Безполучникові складні речення у прозі Г. Тютюника

    Проблема виділення безсполучникових складних речень як самостійної синтаксичної одиниці у мовознавстві з’явилась ще у XVIII ст. Цей погляд зацікавив різних дослідників, одні з яких були переконані в необхідності й правомірності такого виділення, інші заперечували безсполучникові конструкції як окремий вид складних структур. Таке протистояння поглядів існувало до першої половини ХХ ст.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    1.
  • Значення слова. Зміна значення слова. Причини та джерела семантичної зміни значення слова

    Слово - основна структурно-семантична одиниця мови, що служить для найменування предметів і їхніх властивостей, явищ, відносин дійсності, що володіє сукупністю семантичних, фонетичних і граматичних ознак, специфічних для даної мови. Слово як елемент мови, що виражає окреме поняття, може бути однозначним й багатозначним, тому що кількість предметів і явищ зовнішньої дійсності, відбитих у свідомості людини, незмірно більше, ніж слів, що позначають ці предмети і.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    2.
  • Зміни у морфемній структурі слова

    Морфемний аналіз слова.У процесі історичного розвитку мови можуть змінюватися не лише значення слів чи їх фонетичний склад, але і їх морфемна будова. У деяких словах, наприклад, змінюється кількість морфем, звуковий склад окремих морфем, відбувається зміна їх значення і функції. У зв'язку з цим прийнято говорити про зміни у морфологічній структурі слова. Шляхом зіставлення споріднених слів, вивчення давніх форм і морфологічних типів слів можна встановити: чи стала морфемна будова цих слів іншою, ніж була у момент їх виникнення; яким буде поділ слів на.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    3.
  • Процес використання та перекладу політичної термінології Великобританії та США

    Особливе місце серед вище перелічених сфер займає політична сфера, призначенням якої, на відміну від економічної, соціальної і духовної, а також всіх інших сфер, є організація та здійснення державного управління суспільством у цілому. "Без політичної сфери життя суспільство уподібнилося б броунівському руху і воно просто не здатне було б існувати".
    РефератыИностранные языки и языкознание

    4.
  • Лексическое и грамматическое значение слова

    Язык как коммуникативная система обеспечивает передачу информации различного рода. Это и информация о предметах, явлениях, положениях дел во внешней действительности, и информация о субъективных актах когнитивной (познавательной) деятельности и личных переживаниях говорящего, и информация служебного характера, касающаяся используемых способов построения связной речи и особенностей поведения в ней употребляемых языковых единиц и их вариантов.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    5.
  • Понимание слова "счастье"

    Слово «СЧАСТЬЕ» я выбрала потому что, это слово из семи букв являются для меня целью моей жизни. Как часто мы произносим это слово. И каждый вкладывает в него свой смысл. Даже многие философы, учёные, писатели, художники, изобретатели и т.д., так и не могут сказать точно, что же такое счастье. Все говорят о счастье, и никто не может дать точное определение счастья. Счастье. Порой само звучание этого слова наводит на нас какое-то блаженство.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    6.
  • Ключевые слова в немецком политическом дискурсе

    Современная коммуникация становится все более массовой, все более качественной. Этим объясняется возросший интерес к риторике, появление новых канонов публичных выступлений, огромное число конференций и форумов, в которых профессионалы делятся собственным опытом создания речей. В современную эпоху массовой политизации общественного сознания политический дискурс активно развивается и трансформируется под воздействием изменений в политической ситуации.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    7.
  • Словотворчі засоби стилістики. Стилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів

    Небагато міст можна порівняти з музеями просто неба. Саме до них належить Львів, у чудових архітектурних ансамблях і пам’ятниках якого втілена складна історична доля, пов’язана з багатовіковою боротьбою українського народу проти чужоземних пригноблювачів, відображений розвиток архітектури від давньоруських і готичних будівель ХІІІ–ХVІ століть, творів модерну й конструктивізму перших десятиріч двадцятого століття до сучасних споруд. Сам план міста з вулицями, що радіально розходяться від середнього ядра, характерний для поселень, які складалися століттями.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    8.
  • Эстетическая функция слова в художественном тексте по роману М.А. Булгакова "Мастер и Маргарита"

    Рассматриваемое в тексте слово получает неограниченную возможность выражать особую функцию – эстетическую. Реализация эстетической функции в языке и есть, иными словами, искусство слова. Принимая это во внимание, становится понятно, что в современном русском языке эстетика остаётся одним из приоритетных объектов исследования и нуждается в подробном рассмотрении.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    9.
  • Билатеральность слова

    Характерной особенностью слова как языкового знака является билатеральность, т.е. наличие в нем двух сторон – означающего (формы) и означаемого (содержания). Однако мнения на этот счет разделяются. Многие лингвисты придерживаются концепции языкового знака, исходными понятиями которой являются «символ», «мысль», «вещь», известные в разной терминологии как необходимые константы так называемого «семантического треугольника». Согласно этой.
    РефератыИностранные языки и языкознание

    10.